Додала останю частину "Закоханої в шторм". Але далі почнеться нова історія від імені Блурейн - сестри Лори. Вона є хронологічним продовженням, тому раджу читати по черзі. А ще, дуже чекаю на ваші відгуки. Дякую всім, хто залишає їх)

На небі швидко сповзались чорні хмари. За лічені хвилини вони перекрили сонячне світло і все більше хмурилися . Десь поряд кричав Адвел та Смайлі, але я не могла відірвати погляду від чорного неба. Десь у його глибинах почали сяяти перші блискавки, що ударялись в океан позаду мене. Один. Два. Три. Чотири. П'ять. З кожною хвилиною вони наближалися все ближче, доки одна з них не вдарила в моє тіло. Біль, що роздирав, змушував мене зривати зв'язки до хрипу. Я кричала за тих, хто помер від пожежі, опинившись у тій печері. За тими, хто зараз там, у лісі, горів живцем. Я громовим криком тужила за тим, кого покохала. За тим, хто помер кілька хвилин тому і зараз зникав у вугіллі.

Такі звуки видавали звірі, які билися на смерть об клітку, щоб урятувати сім'ю. Так звучали касатки, коли браконьєри вбивали їхню пару. Так гримів грім, розриваючи небо на частини від своєї агресії. Так кричали матері над своїми дітьми, які померли на їхніх руках. Так кричали океани під час шторму. Так кричала я, коли моя душа розривалася від болю. Вони хотіли, щоб я померла в тій пожежі. І я померла. Тієї дівчинки, яка втікала заради порятунку, більше не залишилось. Вона сьогодні померла. І разом з нею помер Вайлдхіл.