Останнім часом я мало писала. Творча криза, яка любть приходити до мене весною, цього лютого набула космічних масштабів. Так у мене все ще лютий. 24.02.2022, 04.31.
І там де не пишеться багато думається. Особливо, коли багато ходиш з музикою у вухах. І от я все думаю, а щоб робили герої моїх історій після початку повномасштабного вторгнення. Я увяляю їх, і придумую продовження до своїх книг які ніколи не напишу. Леся Найденко колись написала. що більшість її героїв загинули в Харкові.
Я ж хочу розповісти що роблять мої герої.
24.02 Валентин з "Коханки (не)святого Валентина" стояв біля воєнкомату в повному екіпіруванні. Його телефон був переповнений СМС від Ярини, яка благала коханого берегти себе. Зараз він проходить службу в лавах ЗСУ поновлений у званні. Все так само снайпер.
З початку повномаштабного вторгнення Марк Нейман із "Спадщини з сюрпризом" і Ірина організували благодійний фонд для підтримки дітей, постраждалих від війни. В їх будинку біля моря знайшли притулок чимало біженців.
Олександр із "Спіймати шахрая" разом з пациками з Троєщини вступив в тероборону Києва, і може то саме вони віджали БТР у окупантів?
Сергій Мирний із "Няні під прикриттям" багато жертвує на ЗСУ, поки його дружина Крістіна перебуває на нулі. Після почтаку повномасштабнго вторгнення донька військового не змогла витримати того, що її батько був перекинутий в зону бойових дій, та подалась і сама на війну.
Герман Боголюб із "Це моя дитина" налагодив волонтерську роботу. Він знає де дістати все, від тепловізорів до рожевих поні для захисників.
Якщо вам є що розповісти про своїх героїв - приєднуйтесь до флешмобу.
А поки ви думаєте, я анонсую нову книгу. Це ностальгія за Кирилівкою. За морем. За безтурботністю. Вже завтра з ранку.
"Зведені". Анотація
Мого тата засадили за грати, і я вимушена поїхати жити до мами і її сімї. Я мушу перебратись з Харкова в якусь забурбелівку. Пересісти з автомбіля на маршрутку, а безтурботне студентське життя змінити на важку роботу прибиральниці. Я все зроблю щоб вижити, і відшукати того, хто підставив мого батька.
Та неочікувано в мої плани вривається спражня халепа - зведений брат, якого я б воліла ніколи не знати. Нестерпний характер цього нахаби доводить мене до гикавки. Хто б знав, що саме він вирішить мені допомогти з рослідуванням? І саме він полонить моє серце. Але чи потрібна я йому, чи він просто виконує сімейний обовязок?
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯка гарна ідея для флешмобу)
Цікаво було прочитати, що навіть герої книг наближають нашу перемогу!
Я теж якийсь час тому уявляла, як мої герої переживають цю війну. Все так логічно і правильно приходило на думку, наче я дізналась історії своїх реальних знайомих. І, на жаль, зрозуміла, що один з моїх найулюбленіших героїв загинув би в бою на Сході...
Анна Пахомова, Ох, надіюсь, що Валентин звільниться з полону цілим та неушкодженим.
На рахунок бонусів гарна ідея, впевнена, це читачам буде дуже цікаво глибше зануритися в життя героїв в цей важкий час.
Дякую, треба подумати над блогом)
Цікавий флешмоб) Прочитала ваш блог і задумалась про своїх героїв книг, чим би вони жили далі. Можливо приєднаюсь до флешмобу.
Rouce, Дякую!) Думаю буде цікаво всім
Вітаю з поверненням!
Цікавий флешмоб. Я точно знаю, що двоє моїх героїв без сумнівів пішли б у ЗСУ, бо вже там служили. Володимир, найманий вбивця, і Артур, хлопець, що вже постраждав в АТО. А ні, ще б героїня пішла, бо вона військова медсестра, але зараз трохи загубилася у паралельному всесвіті)) Ще Максим, рятувальник, допомагав би приборкувати пожежі після обстрілів, а власник турфірми організовував переміщення постраждалих за кордон... Хм, виявляється, герої таки герої))
Анна Пахомова, Окей))
Цікавий флешмоб))
Я думала над долею героїв "Служниці", коли ми з Владою дописували книгу невдовзі після початку війни, вони мали 25 лютого полетіти у весільну подорож. А одна читачка написала: "Це ж їхній будинок був у Бучі чи Ірпіні, в тих краях?"
А я й справді уявляла, що саме там жив Влад. І потім стала думати, що сталося з героями далі. Але поки не буду тут розповідати, може, напишеться продовження історії))
Анна Пахомова, В мене залишилося відчуття незавершеності, ніби не крапка, а три крапки в кінці)) Так що може й напишеться дилогія.
Вітаю з новинкою.
Теж доводилося думати, що роблять зараз герої моїх книг.
Гарний флешмоб. Своєчасний.
Анна Пахомова, Спробую завтра.
Сподіваюся твоя творча криза закінчилася. Бажаю натхнення на новинку, обов'язково завтра забіжу на Зведених:)
Кристина Асецька, Дякую)) Якщо вже наважилась на великий текст то буду тримати планку)
Яка чудова ідея! Вже побігла думати про героїв. Дякую за ідею!
Тіа Кузь, Прошу. Цікаво буде почитати чим зайняті ваші герої)
А я все ще чекаю на Валєру)))
Впевнена, що він невдовзі повернеться героєм )))
Alesia, Марк й Іра особливі, бо книга просякнута моєю любов'ю до Одеси. Не дивно що вона зараз в кольорах нашого прапору - якщо вже євреї в Ізраїлі співають "Обійми мене", то євреї з Одеси взагалі справжні бандерівці))
По-любому танк наші гопники вкрали.
Леся Найденко, Та я як тільки тоді ту новину побачила відразу наших хлопців уявила)
Ну капець!
З Харкова в Кирилівку????
Та ти б'єш мене нижче пояса.
Анна Пахомова, Скоро там розчинятимуться орки...)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати