Тук. Цокіт підборів пролунав по всьому коридору повідомляючи покоївку, що прибув гість. Декілька служниць кинулися вітати дівчину, але та, не звернувши на них уваги, йшла прямо по коридору. Шлейф вогняних лілій, слідуючи за нею, пронизував весь простір і залишав за собою нудотно-солодкий запах меду з мускусними нотками. Ці квіти росли тільки в одному маєтку і могли йти тільки одній їй, більше нікому. Чорна приталена сукня і червоний поділ, пара золотих сережок й смарагдова шпилька у вигляді гілки лавра з маленькими яскраво-червоними метеликами. Аристократична хода, гордо піднята голова та крапля жіночності. Їй без сумніву все це йшло.

Читати продовження тут

Останній ангел