"Сонячне затемнення", емоції що мене заповнюють.

Привіт, друзі, як ваш настрій у цю нелегку годину що затягнулася не на один день? Бо в мене приємного мало. 

Моя історія яку почала втілювати в життя точніше висвітлювати на сторінки моєї книги почалося після прочитання дитячої казки на ніч "Івасик-Телесик". Звучить смішно, але це факт. Далі загорілося бажання і фантазія. почала перечитувати статті зі слов'янознавства.Купа різних думок, напрямків і це все потрібно впорядкувати в якусь послідовність і щоб між ними був зв'язок))))

Перший розділ завершений. Але відразу появилася думка "а не занудний він, не задовгий, чи не забагато там всього?" Я як читач в мене доволі часто стається "біполярочка")))))Для мене описи й довгий вступ ускладнюють читання, а буває навпаки що їх не вистачає)))))У вас теж таке буває?

Зараз у мене випав цілий місяць коли я не писала. Навіть думки в голову не приходили щодо наступних глав. У зв'язку з операцією хоч вона не складна, але ж це операція та реабілітація. Ті хто пише у вас таке буває, коли пишете, а потім бац і ви забули про що мали писати?))))) Зараз у мене такий період. Я забула, а те що нотувала не збереглося. Печалька)))))))Але рук не опускаю...)