Відьма на вигулі

КНИГУ ЗАВЕРШЕНО!

весела та безжурна героїня, красивий сильний чоловік, пригоди та трішки романтики

https://booknet.com/uk/book/vdma-na-vigul-b397618?_lnref=bxI7AzPC

- Марго! – привів мене до тями знайомий і рідний голос. Щось дуже важке навалилося на мене, притискаючи зверху і утруднюючи дихання. О боги!
- Злізь з мене… - прохрипіла, відчуваючи, як тріщать кістки.
- Ой! - вигукнула Лада. – Пробач, пробач! Але як ти могла так зі мною вчинити? Знаєш, як я хвилювалася? Ледве не посивіла від тривоги!.
- Ти блондинка, - звично пожартувала, намагаючись підняти повіки. Яскраве світло різало очі, наче хтось сипнув у них піску. – Ніхто цього не помітив би…
- Зовсім дурненька? - образилася подруга. Нехай! Це не на довго. За що я люблю свою Ладку, так це за невміння довго дутися і тримати все в собі.
Озирнулась. Навколо білі стіни та мінімум меблів.
- Де це я? – здивовано поцікавилася.
- Як де? – буркнула Скворцова. - У шкільному лазареті. Батько намагався переконати цього Бурова перевезти тебе до столиці, ну чи хоч би до міської лікарні, але той уперся, як осел. "Немає необхідності! Окрім незначного струсу та переохолодження пані Зарецькій нічого не загрожує!» Баран безрогий!
Поки Лада не згадала Діму, мені якось було все одно. Але зараз, почувши з якою легковажністю він поставився до мого здоров'я, серце пронизало біллю. Напевно, мені все ж таки не вдалося повністю витравити його зі своїх думок. Безглуздо! Адже я завжди знала, що в нас нічого не вийде. Врятував, і на тому спасибі. До речі, про це!
- А як я тут опинилася?
- Ти не пам'ятаєш?..