"Газетярка для олігарха" - новий розділ

Неприступна дівчина має величезні шанси закохати в себе невиправного бабія? Це ще нам потрібно вияснити.
А зараз рушаємо разом на побачення Любомира і Анни.

AK8Nnw6S1yNNMyIruBPSabV4XBBl6kpc8LmaI7vBwn-5_sRXnZfUGa4cNpouBmaTKY3zm55vB53b5LC3bA8WloxaXGAzDNBoII-oc7QIos5P7iTJ6kb586yiPHzm55BsxOh5rHI53jwmgqjQltM

Коротенький уривок

— Гарний букет, — кажу, зазираючи на заднє сидіння, де примостився букет.

— Такий, як і ти, — посміхається Любомир.

Від Любомира приємно пахло парфумом, а одягнений він був у світлі джинси і білу футболку.

— Куди їдемо?

— В заміський комплекс відпочинку.

 Що? Серце починає тарабанити. За місто їхати з ним страшно. До того ці комплекси можуть бути закритого типу. А що, якщо не дарма Катя мене попереджала, аби я була обережною?

— Не бійся, — рука Любомира опустилася мені на коліну, від чого по тілу пробіглися мурахи, — Приставати не буду.

Посміхаюся. Хочу забрати його руку, але не наважуюсь.

— Сподіваюся.

Читати далі



Газетний гумор
— Куме, як ви думаєте, оголошення в газетах дають якийсь результат?
— Ще б пак! Ми дали оголошення в газету в понеділок, що шукаємо сторожа, а у вівторок нас уже пограбували!

 

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Я видалила свою незакінчену книгу "Весна для Віки"
Останнім часом я не могла рухатися далі в написанні цієї історії. Я перечитувала написане й усе чіткіше відчувала: я звернула не туди. Сюжет пішов зовсім іншим шляхом — не тим, який колись жив у моїх фантазіях. Я думала,
Допоможіть! Як всталяти ці картинки?
Привіт усім! При написанні роману дуже хочеться виставити візуалізацію героїв і зацікавити подіями. Так би мовити - заінтригувати. Але чи то я відстала від життя і зокрема сайту, чи що? Я абсолютно розгубилась і не можу
Кусочок з нового розділу
— А тепер подивись на нас, — продовжив я тихіше, але кожне слово різало. — Ми стоїмо один навпроти одного і вдаємо, що все в порядку. Що ми дорослі, зібрані, розумні люди. Коли насправді… — я гірко усміхнувся. —
Дійшло...
— Капец… — приречено видихає Семененко. — Спокійно, Дене. Ми його витягнемо! — втручається Артем. — Реального звинувачення йому не висунуть! Через пару днів все одно відпустять… — Пару днів, Темний!
Роман "Під чужим сонцем"
Починаю публікувати найдраматичніші глави всього сюжету твору.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше