Роздуми про насущне

Вітаю, мої неперевершені ❤️ 

Сьогодні прийнято перший блог писати з привітаннями, але я піду за іншим сценарієм, бо задумка поговорити на цю тему ще з вчора у голові сидить. Натхнення у блозі Германа Харрінгтона. 

Отож, тема марафонів на Букнет. Чи доречні вонм, якщо говорити про розвиток автора з аматора в професіонали. Я спробую розкласти свою думку по полицям. 

_____________________

1. Так звана безкорисність марафонів. 

Тут залежить від очікувань. А чекати миттєвого великого бусту не варто, бо це всього лиш марафон. Тебе прийде почитати декілька людей, і, скоріше за все, прочитають лише обумовлену частину. А хотілося б, щоб прочитали всю книгу, не сперечаюся. 

Але давайте по чесному. Декілька людей приходять, читають перші глави, ставлять вподобайку, напишуть один або декілька коментарів. Особисто я маю звичку коментуаати кожну главу, якщо що. 

Що у висновку? Книга трішки просунеться вгору, і її можуть помітити ті, кому ваша історія зайде. У мене так Очерет (чудовий автор), прочитав книгу "Кішечка" ❤️ 

______________________

2. Про безкорисність критики на марафоні. 

Герман написав, що коментарі з марафонів це потік фальшивого тепла та ілюзорної підтримки. І я погоджуюся, що тут частково правда, бо є читачі з марафонів, які читають по діагоналі та відписують технічні коментарі з переказом сюжету. Ну щоб показати, що читали. 

Але більшість учасників марафонів намагаються вмотивувати автора писати далі, а не загнати останній цвях у кришку труни натхнення. Ми ж пам'ятаємо, що не кожен автор/авторка готові до критики. І навіть якщо публічна реакція нормальна, це не значить, що не зачепило і людині не погано через сумніви читачів у його/її творі. 

Якщо ви хочете рости професійно, отримати адекватну критику, яка допоможе в цьому, є два шляхи. Перший — налаштувати свій ШІ на режим жорсткого літературного критика, і працювати з ним. 

Другий — знайти професійного літературного критика і всіма правдами і неправдами отримати розбір свого твору. 

Не треба чекати від непрофесіоналів професійної критики. 

____________________________

3. Моя думка про користь марафонів. 

Я сама беру в них участь, і не жалкую. По-перше, участь в внтерактиві робить тебе автором на слуху. 

По-друге, є книжки, які б ти не відкрила для себе, якби не марафон. Ну ж бо книжки на Букнеті не пройшли коректорів, редакторів  та всіх інших, хто прилизує тексти у видавництвах. Буває таке, що перші одна-дві глави це суцільні інфодампи, крізь які ще продертися треба. І я б не стала цього робити, якби не марафон і обов'язок прочитати певну кількість глав. А далі виявляється, що книга то перлина! 

Тому марафони дають шанс книгам ❤️ 

____________________________________

У висновку що маю сказати: марафони це прикольна корисна штука, щоб познайомитись з новими авторами та себе показати. Авторське ком'юніті це не хухри-мухри, а шалений бустер для росту. З досвіду кажу. 

❤️❤️❤️