Трохи графіки до книги «Відьмина служба підтримки». Баба Дана та її кавалер)

Читати тут
 

«Ось Дана Василівна сиділа в кущах і виглядала молоду дівчину. Ось, вона стрепенулась від чужих рук і полетіла додолу разом із симпатичним дідусем. А далі...

Ніч. На небі сяяли яскраві зірки. З дерев повільно падало осіннє листя, під лайку парочки стариганів, котрі  застрягли на землі через заболілі спини.

— Ах ти, пика хамелеонна, думав, я тебе не впізнаю під цією маскою?! Викупи! Я твою вставну щелепу впізнаю з тисячі! - правий хук спробував через голову долетіти до бороди старого, але влучив у чоло. Обидва буркуни застогнали від болю і втихомирилися. Далі йшли в хід тільки слова та пихтіння.

—Та якби я не проколовся зараз, ти б так і пускала слини на сусідські вуса!

— У нього хоч справжні вуса, не те що твої, — хмикнула бабуся.

— А що ти маєш проти того, що я не колюся?

— Та краще б ти коловся, ніж проколювався на завданнях! Я ж на тебе витратила найкращі роки розвідки! І що я отримала за це? Звільнення через недометаморфа, який на завданні цілувався з моєю копією і навіть не зміг нас розрізнити!

— Та вона мені як у коханні зізналася, я весь розум і втратив! Від тебе ж не дочекаєшся, бач, яка горда! Хоч би раз зізналася, що любиш, а не дивилася нишком на всяких хричів вусатих! Виловлю всіх в окрузі та побрию, щоб ти не любувалася ними!

— А давай! Виловиш і зізнаюся! Що, духу не вистачає? Чай не дівок цілувати, мізками думати треба!

— Баб Дань! Що з вами??? - скрикнула та сама дівчина, підбігаючи до парочки. - На вас напав цей мужлан?

Катя кинулася до бабусі, підіймати, але зрозуміла, що діла не буде. Та стогнала і пихкала, скаржачись про безглузді витівки всяких хамелеонів.

Мить, і мене викинуло зі спогадів у реальність. Я дивилася на щасливу Дану Василівну і зрозуміла, що вона недаремно сьогодні причепурилася  й одягнула сукню. Хоч вона  і була вкрай екстравагантна, але цілком могла виявитися святковою.

— Як ви гадаєте, він справді зможе поголити всіх чоловіків в окрузі? – хитро уточнила.

— Вже»