Привіт всім, хто зазирнув у мій блог!

Сьогодні ділюся уривком з нової глави моєї книги

Історія дуже ніжна і романтична. Тепла, сердечна, душевна. Сніжана і Давид чекають на вас. Тож якщо ви ще не знайомі з головними героями і їхньою історією, то сьогодні якраз саме той момент, щоби почати))

Анотація для зацікавлення. А нижче буде уривок))

Після невдалих стосунків я зачинила своє серце. Самотність стала для мене порятунком, єдиним варіантом аби забути біль зради. Так я вважала довгий час, аж поки випадок долі не звів мене з чарівним незнайомцем. І схоже, моє тверде переконання, що самотність — це чудово, потихеньку починає танути…

А ось і він, уривок:

— Він зрадив, — тихо каже Сніжана. Її погляд направлений на плигуче полум’я, але очі, здається, бачать зараз те, що зробило їй колись боляче. — Я благала його не йти, а він лишень відмахнувся. Сказав, що більше не кохає.

Полінця в багатті осудливо шкварчать. Вогонь спалахує яскравіше, тріщить від злості. Навіть шум річки став зловісним після відвертого зізнання Сніжани.

Хочу щось сказати, але не знаю що. Як можна було образити таку неймовірну дівчину?! Зрадити їй? Аж киплю від злості. Зіжмакую стакан і жбурляю залишки в полум'я. Чорт безрогий її колишній!

Чим можна утішити людину в такі моменти? Сказати: він тебе не гідний? Чи облаяти його з ніг до голови? Вона сама матюкала його не один раз. Я упевнений.

— Не варто згадувати про погане, — сідаю перед нею на траву. В карих очах бачу відблиски вогню.

Беру її обличчя у долоні і цілую м'які губи. Злизую залишки вина і сліди гірких спогадів. Наповнюю її новими враженнями, почуттями, емоціями.

А ще буде круто, якщо ви підпишитеся на мене :) Будете знати коли у мене знижки і все таке інше))) Просто натисніть тут. Всім спокійного дня. Бережіть себе!