Всім привіт))

Сьогодні додала нову, свіженьку главу до книги 

Наречена для Святого

Палка, спокуслива історія, котра не дасть спокійно спати, поки не дочекаєтеся оновлення. 

Він святий чи корисливий? 

Уривок з нової глави:

— Ти подумала стосовно моєї пропозиції? — голос Влада лунає низьким тембром. Шкіра реагує миттєво. Сиротами. 

— Вам так сильно хочеться одружитися зі мною? — удавано спокійно запитую. 

Дивлюся Владу у вічі. Твердо. Практично не кліпаючи. Він відповідає мені тим самим. Кутики його губ смикаються в посмішці. Ледве помітній, та через неї між ребер мчить ураган. 

— Влад пропонує тобі шанс вирватися з клітки, Юліано, — розслаблено каже Тимур й робить кілька ковтків вина. — Ти не голодна?

Тепер дивлюся на нього. В сірі очі. Там немає насмішки чи чогось на кшталт знущань. Ні, там витримка, яку б хотіла мати я. 

— Батько сказав, що я повинна жити у тебе, — наголошую. — Хто ти, щоб Володимир Дикий хотів догодити тобі, і чому мною? 

Чую збоку короткий сміх Влада.

— Ти розумна дівчинка, це тішить, — рівним тоном промовляє. 

Беру келих вина  й стискаю його ніжку. Руки тремтять, але не знаю як інакше приховати це. Випиваю майже половину й лише тоді видихаю. Відчуваю себе поміж цих двох чоловіків у пастці. Наче вони спіймали, але не тримають, от тільки я не можу наважитися піти. Не через батька чи бажання йому догодити. У будь-якому випадку для цієї людини роблю все не так. Швидше через те, що вони тиснуть. Мовчанням. Рівними голосами. Удавано м'якими поглядами. Знають — не втечу. Бо нікуди. 

— Юліано, — зітхає Тимур, — ми тобі не вороги, повір. 

— Ви друзі мого батька, — стверджую. 

— Хіба хтось казав, що ми друзі? — тихий голос Влада змушує повернутися до нього. 

Повітря між нами напружується, іскрить. Наче зараз рвуться від перенапруги електрощитові. 

— Я тут, тому що він сказав, що повинна зустрітися з людиною, якій вчора сподобалася…— темні очі чоловіка палають, немов у світі може існувати такий темний вогонь. — Але вчора не було Тимура…— повільно продовжую. — Це ви? Ви організували цю зустріч. Навіщо? Батько не знає вас, але знає Тимура…

— Все з часом, Юліано. — відрізає Влад. Всміхається. Задоволення торкається рис обличчя. 

— Отже, ви двоє пропонуєте мені, що? Жити у Тимура, і вийти за вас, Владе? 

Святий грайливо здіймає брови, усмішка зникає, залишається лише зацікавлений, дещо зухвалий вираз обличчя. 

— Хто тобі більше подобається? — запитує.

* * * * * * * * 

Також, сьогодні діє смачна знижка на другу частину дилогії Циклу: Перехрестя

Перехрестя: Гелловінська ніч (безкоштовно)   Перехрестя. Пекельна дорога (37.5 грн замість 50грн)

ПС. Щоб бути у курсі усіх новин, мати змогу спілкуватися ближче, пропоную приєднатися до соціальних мереж) Там зможете бачити візуал героїв, обрати прототипа, тощо)))

Фейсбук група   інстаграм