Останній розділ вже на сайті

Доброго ранку!
До книги "Психолог особистого призначення" вже доданий останній розділ. До закриття передплати лічені години. Поспішіть придбати за ціною передплати.

Та чи можливий Хепі енд в цій історії?
Запрошую до читання.

Уривок

Весілля вирішили зіграти у січні. Вікторія хотіла сукню в стилі «Снігової королеви» і я підтримав її. Мені була байдужа тематика весілля, як і саме дійство. Цим більшою мірою зайнялася вона, бо сказала, що все життя мріяла про пишне весілля за її сценарієм, а попереднє в неї було по сценарію свекрухи.

Я же займався тим, що підшукував нам трьохкімнатну квартиру у новобудові. Напруга була скажена. Я працював повний робочий день вислуховуючи і розбираючи проблеми клієнтів, при тому кожного дня дивився на криву фізіономію адміністраторки, яка була розчарована моїм вибором. Хоча віддаю їй належне – вона не стала розпускати плітки.

Коли ми пішли по магазинах обирати сукню, я не міг стриматись. Думки про те, що колись вона і перед Мішею кружляла у білому – не могли мене покинути.
— Віко, — звернувся хоч губи тряслися, ніби у них гарячка, — Я хотів тобі сказати...
Не можу зібратися.
«Кажи, кажи, кажи» — наказую собі.
Вона стояла біля мене в пишній білосніжній сукні, яка дуже їй пасувала. А її біляве волосся доповнювало образ «Снігової королеви»
— Я був… свідком смерті твого чоловіка.
Хух, сказав. Все. Нехай буде що буде.
Слів не було. Вона схилила голівку набік і зсунула брови на перенісся.
«Чого ж ти мовчиш?»
— Просто я тоді їхав за тобою і побачив перевернуту автівку…
— Що? — раптом заговорила.
— Я підійшов до нього і він сказав, що їде за тобою… і…і… він помер через травми від падіння авто з траси. 
— За що? — по голосу чув, що вона не може переосмислити отриману інформацію.

Читати далі