Доброго ранку!
До книги "Психолог особистого призначення" вже доданий останній розділ. До закриття передплати лічені години. Поспішіть придбати за ціною передплати.

Та чи можливий Хепі енд в цій історії?
Запрошую до читання.

Уривок

Весілля вирішили зіграти у січні. Вікторія хотіла сукню в стилі «Снігової королеви» і я підтримав її. Мені була байдужа тематика весілля, як і саме дійство. Цим більшою мірою зайнялася вона, бо сказала, що все життя мріяла про пишне весілля за її сценарієм, а попереднє в неї було по сценарію свекрухи.

Я же займався тим, що підшукував нам трьохкімнатну квартиру у новобудові. Напруга була скажена. Я працював повний робочий день вислуховуючи і розбираючи проблеми клієнтів, при тому кожного дня дивився на криву фізіономію адміністраторки, яка була розчарована моїм вибором. Хоча віддаю їй належне – вона не стала розпускати плітки.

Коли ми пішли по магазинах обирати сукню, я не міг стриматись. Думки про те, що колись вона і перед Мішею кружляла у білому – не могли мене покинути.
— Віко, — звернувся хоч губи тряслися, ніби у них гарячка, — Я хотів тобі сказати...
Не можу зібратися.
«Кажи, кажи, кажи» — наказую собі.
Вона стояла біля мене в пишній білосніжній сукні, яка дуже їй пасувала. А її біляве волосся доповнювало образ «Снігової королеви»
— Я був… свідком смерті твого чоловіка.
Хух, сказав. Все. Нехай буде що буде.
Слів не було. Вона схилила голівку набік і зсунула брови на перенісся.
«Чого ж ти мовчиш?»
— Просто я тоді їхав за тобою і побачив перевернуту автівку…
— Що? — раптом заговорила.
— Я підійшов до нього і він сказав, що їде за тобою… і…і… він помер через травми від падіння авто з траси. 
— За що? — по голосу чув, що вона не може переосмислити отриману інформацію.

Читати далі