Нова глава про Андрія та Асю уже на сайті!

Ось невеличкий уривочок:

"Неочікувано чоловік повернув голову до дівчат та спіймав на собі погляд Асі. Губи його розтягнулися в задоволеній посмішці й він встав зі свого місця, аби вже через кілька секунд стати перед дівчиною, обпершись ліктем на стійку.

– Сумуєш, кицю? – схилився до її вуха, викликаючи неприємні мурахи на тілі. Від нього віяло владою. Такі не люблять, коли їм відмовляють.

– Вибачте, вам здалося! – стримано усміхнулася.

– У нас дівич-вечір! – втрутилася Ліля, поклавши голову на плече Асі. – Вибачте, сьогодні без чоловіків!

Незнайомець кивнув, однак йти не збирався. Його чіпкий погляд, в якому була помітна хіть, з неприхованим задоволенням пробігся по Асі, затримавшись на струнких ногах.

– Маю пропозицію, – сказав чоловік та провів рукою по шиї дівчини, змушуючи її відсахнутися. Реакція на цей дотик лише ще більше роздражнила незнайомця.

– Десь я вас вже бачила! – Ліля примружилася та обійняла Асю за плечі, таким чином намагаючись захистити.

– А світ тісний, руденька, – хитро усміхнувся чоловік, – пропоную покинути це місце! Тут надто шумно!

– Вибачте, змушені відмовитися, – ввічливо усміхнулася Ася, відчуваючи, як швидко калатає серце в грудях. Передчуття неприємностей зростало з кожною секундою.

– Олександр, – простягнув свою руку, не бажаючи здаватися.

Ася не говорила свого імені, лише дивилася з викликом в темні очі чоловіка, намагаючись дати йому зрозуміти, що вона не бажає знайомитись.

Олександр ковтнув напою, не відриваючи очей від Станіслави, заклав пасмо її волосся за вухо, а потім нахабно, без дозволу, взяв руку дівчини в свою та погладив ніжну шкіру великим пальцем. Ася спробувала висмикнути руку, але чоловік не дозволив – до болю стиснувши її пальці..."

А тим, хто бажає приєднатися, ТИЦЯТИ СЮДИ.