ПРИВІТИК, МОЇ ЛЮБІ!

КНИГА "ВСЕ ОДНО БУДЕШ МОЄЮ" ВЖЕ ЗАВЕРШЕНА І БУДЕ БЕЗКОШТОВНОЮ ЩЕ КІЛЬКА ДНІВ!!!

Колись вона розбила моє серце. Вона обрала не мене. Вона обрала гроші, бо вірила, що "коханням ситий не будеш". Через роки доля знову звела нас серед величних Карпат.
Тільки тепер її очі говорять набагато більше, ніж слова. Випадкові дотики обпалюють сильніше за вогонь. Один її погляд руйнує всі стіни, які я роками будував навколо свого серця.
Вона змінилася. І я теж. Я більше не той закоханий студент, який боявся образити її необережним словом. Тепер я впливовий, заможний бізнесмен, який звик отримувати все, чого прагне.
Та чи вистачить мені сил не втратити голову, коли жінка, яку я так і не перестав кохати, знов опиниться в моїх обіймах?
Емоційно. Пристрасно. Відверто.
Минуле, яке не відпускає. Почуття, яким не підвладний час. Порятунок коханої.

Пропоную мега знижку, на дуже гарну і емоційну історію кохання "Врятуй мене". Хто ще не читав - ЗАПРОШУЮ!

Вони  кохали  один  одного  ще  зі  школи. Це  було  дуже  ніжне  і  красиве  кохання, поки  декому  не  здалось,  що  вони  не  пара.   Головним  героям  довелось пройти  через роки  розлуки  і важкі випробування  щоб  стати  щасливими. І  в  них все  вийшло, бо  справжнє  кохання  долає  всі  перешкоди.

    - Привіт, Данило. Ранок дійсно добрий .  В мене такі новини... - чую що  мама дуже   задоволена .  - Вчора ввечері до мене  приходив Віктор Рогатинський.   Він   сказав   що   планує найближчим  часом піти  на відпочинок. Так як в нього лише одна  донька - Ольга ,   вона  успадкує його компанію.  Т всі  ми  знаємо що Ольгу  це не  цікавить.  Тому Віктор сказав ,  що передасть компанію тобі, відразу  після вашого  весілля.  Уявляєш?  Ми   об'єднаємо   дві  найбільші компанії в  місті, а  керувати ними  будеш ти.   Але   потрібно  прискорити ваше   весілля, щоб  Рогатинський раптом не  передумав.

    - Мамо, а ти б не хотіла запитати в мене,  чи  хочу  я  одружуватись з  Ольгою?  Я    взагалі хочу розірвати  з нею відносини.  

     - Ти здурів?  Не смій  цього робити.  Ви  з Рогатинською  ідеальна  пара .  Вона   гарна, розумна,  витончена  і дуже багата. Я хочу запросити  вас сьогодні  до себе на  вечерю ,   там і  обговоримо деталі.  Обручку  тільки  купи.

    - Не вийде. Ми в  селі. Тут деякі проблеми.  Коли повернусь  не знаю.  А  щодо   обручки...                 

    - Знов  ці  корови?  - перебиває мене.  - На біса тобі  та  ферма?  Ти такий  самий  як   твій  батько.  Хочеш  зіпсувати  собі життя  в тій  багнюці?

     - Все, мамо.  Бувай. Зателефоную коли повернусь.

     - Зачекай! То Оля  з  тобою?  

     - Так. Але  впевнений  що  вона не сьогодні - завтра повернеться  в місто.  

    - Не будь дурнем. Не відпускай її.  Де ти  ще знайдеш ту яка заплющуватиме  очі на    твої походеньки?               

    - А можливо  я знайду ту ,  якій не захочеться зраджувати.  - сказав і відразу пожалкував.

     - Таку як  та твоя  злиденка,  яка зрадила тобі і  розбила  серце? Забув  як  я   витягувала тебе  з  того  стану?     

     - Бувай мамо. - відключився  і  прикрив очі  намагаючись заспокоїтись .  Вже стільки   років минуло,  а  той біль досі повністю  не відпустив. 

      Їсти вже не хочеться,  мама  з самого ранку  зіпсувала настрій.   А на  сьогодні ще   дуже   багато   планів .  Вирішив вже   зачекати  дівчину  про яку говорила  Ганна,   а    потім   поїдемо з Васильовичем   в  район. Сів  в  крісло і  почав   переглядати   звіти .   А ще,   мабуть  потрібно організувати  цілодобову охорону  на  фермі ,   поки   не  дізнаємось що і  кому тут  потрібно.  А  ще мама зі  своїм весіллям...  Тепер   вона   з   мене  не   злізе.   Наче мені ще  проблем   мало... Об'єднати  дві  компанії,   це   звісно круто , але одружитись  з Ольгою... 

   -  Де в біса носить того  бухгалтера? - дивлюсь на годинник  і  підходжу  до вікна. Восьма   сорок. Вона вже спізнилась на десять  хвилин. Наче в  мене справ  інших  немає. Якби не   прохання Ганни ,  вже б відмовив їй навіть  без розмови.  Ненавиджу коли  працівники   спізнюються. А   вона   ще  навіть не працівник.  Настрій жахливий. Хочеться   на  комусь зірватись.  Відчуваю,  що  жертва скоро  знайдеться.  Васильович   вже   мабуть  чекає   мене,  а   я   змушений   чекати  дівчину,  якій  типу   потрібна   робота.  Якби   дійсно  була  потрібна,   вона  б мене  чекала,  а не  навпаки. В  двері   тихенько   постукали. Невже припливла  принцеса.

     - Заходьте! -  гаркнув не розвертаючись.

     - Доброго дня. Пробачте  за спізнення.  - моє серце прискорило ритм лише від цього тихого,  ніжного  голосу.  Голосу з минулого.  Не може бути. Цього просто не може   бути .   Розвернувся і очманів... Це  дійсно  вона. Даша Савицька. Вона  теж застигла  з  відкритим   ротом. А я  чорт забирай  потонув в блакитних  очах,   наче не  було цих  шести років. Тіло напружилось, дихання збилось і в  горлі пустеля Сахара Все як тоді. В  іншому  житті. Вона трохи   змінилась, тіло стало  ще більш жіночним і спокусливим.  Я  добре  пам'ятаю   що   там   під одягом. Добре  пам'ятаю кожну родимку  і  кожну  клітинку.  Колись   я   обожнював вивчати   її  тіло губами.

Скільки разів  я уявляв нашу зустріч і  прокручував в голові все  що  хотів би їй    сказати. Я намагався забути її, намагався  зненавидіти  за все що вона  зробила, сподівався   що   більше ніколи  її  не побачу, а зараз... Зараз не можу   вдихнути  повітря.  Наче  знов   той  самий закоханий   до  нестями дурник.  Дурник ,  яким  вона  так майстерно  маніпулювала  і  якого врешті-решт безжально  розчавила...

ГАРНОГО ДНЯ!