Продовженню бути, якщо книга набере 300 бібліотек. В продовженні Ксю переїжджає до Києва, до двох інших головних героїв, Діми та Богдана) І тепер вони всі будуть в одному місті. Більш того, Ксю і Діма будуть вчитись в одній консерваторії) 

Це сталось завдяки блогу Бетсі Прус, а також іншим активним читачкам. Хоча я планувала видалити книгу... 

Тепер не буду. Нехай залишається, принаймні до осені. Якщо  "Гра Ксю" встигне до 1.09 набрати 300 бібліотек - десь через два тижні з того момента я опублікую першу главу "Гри Ксю 2"(робоча назва ахахахха, буде щось більш мелодійне і красиве)). Якщо ні - я все ж видалю її і відправлю на конкурс. 

Цікаво, що читачі побачили, наскільки дорога мені ця історія, це вам не якась  там "наречена для боса" ахахах)) 

В цій книзі нема популярних тегів, крутої обкладинки, чи чіпкої для ока назви. Але в ній є частинка моєї душі.

Можливо, в ній її більше, ніж в більшості моїх творів(отака от цікава навмисна тавтологія). Багато фактів в Ксю списано з мого реалу. Вся частина про музичний фестиваль, навіть головний герой і викладачка головної героїні списані з реальних людей... 

А Ксю списана з моєї доньки. З того, як я уявляю її через років шість) 

Діма списаний з реального Дмитрія, скрипаля, треба глянути, скільки йому зараз років, навіть цікаво... хммм... Вже десь 23-24 напевно)) 

Отже, до біса круті обкладинки, до біса круті теги, назви  і суцільне кохання з охами-вздохами. Я люблю писати саме такі історії, як ця. Читайте книги за зміст, а не за мішуру навколо них.