П'янкий аромат його тіла в'їдався в мої ніздрі. Я втрачала голову від легких дотиків його рук. Моє рішення тріщало по швах. Ще трішки й кохання візьме верх над адекватністю.

— Будь ласка, Кетрін. Я змінюся. Покину все і ми будемо щасливі, — благав він.

Важко  видихнувши, я звільнилася з його обіймів. Він сковував мене своїми почуттями, не даючи адекватно мислити. Отруєне кохання, яке заставляє пробачити всі страждання. Його треба зупинити, а то попаду в рабство своїх же почуттів і більше ніколи не виберуся.