Доброго вечора! Любителька наступати на граблі (я) писала блог, а потім вийшла. Однак життя мене нічому не вчить і я знову його друкую в браузері.

Нова глава "НЕСТРИМНОГО СЕРЦЯ" уже на сайті, тож приєднуйтеся. Ася збирається повернути подарунки.

Уривок:

– Вам не здається, що це занадто? – запитала в Андрія з усією суворістю, на яку тільки була здатна. Ася всю пару з нетерпінням чекала цієї розмови. І не лише для того, аби серйозно поговорити щодо подарунків. Глибоко в душі розуміла, що потребує студента, ніби легені потребують повітря. І коли це почало паморочитися в голові поряд з ним?

– Не розумію про що ви, – безтурботно відповів Карпенко. Тільки в очах читалися хитринки, а на вустах грала посмішка.

– Я про подарунки.

– Вони не сподобалися вам? – легке розчарування на обличчі студента свідчило про те, що все ж він старався, коли обирав їх.

– Це абсолютно не важливо – сподобалися, не сподобалися. Вони недоречні. Між нами немає стосунків. Ви студент, я – викладач. Це схоже на хабар, вам так не здається?

– Хіба хабар, аби отримати в нагороду ваше серце.

Всім тихої ночі та мирного неба!