Новинка вже на сайті!

Привіт, мої дорогенькі!

Ура!!!! Нарешті настав цей знаменний день - я наважилася знову працювати, все ще дуже схвильована й зажурена через долю моєї обожнюваної Батьківщини, але вже з твердою вірою у краще, у мир і перемогу! Кожен потрібен на своєму місці. Саме тому я спробую тішити вас новинками і неодмінно влаштовуватиму дні, коли всі виручені кошти від проданих книг підуть на потреби ЗСУ (напевно, це будуть дні знижок). Тобто нові книги будуть платними, адже це наш з вами спосіб бути корисними. Але про те згодом. А поки....

Вітайте довгоочікувану "королівську" новинку "Та єдина, яку він шукав"!

Книга чекає на своїх читачів з великим нетерпінням!

Анотація до книги "Та єдина, яку він шукав"

Не кожній позашлюбній доньці короля випадає честь стати спадкоємицею трону. Мені пощастило. Тепер же мало того, що я змушена співпрацювати з королевою - законною дружиною покійного батька, та ще й на мене влаштували справжнє полювання, а мій наречений зник безвісти. Ех, якби не красунчик-охоронець, зовсім здуріла б від цього божевілля.

Запрошую до ще одного світу королівства, сповненого придворних інтриг, романтичних перепитій і таємниць.

Дарую вам частинку першої глави для ознайомлення))))

Уривок з 1 глави:

— Ваша Величносте, — промовила м'яко, випрямляючи спину після реверансу. Королева пройшла покоями і зупинилася навпроти, склавши руки в замочок.

— В мене погані новини, Фелісіє, — твердо мовила вона.

— Що сталося? — я напружилася. Наші відносини складалися по-різному. В часи, коли жив батько, ми мали взаємну неприязнь. Вона не любила мене, адже я — дочка її чоловіка від коханки, до того ж мене король більше балував, аніж престонаслідного принца, сина Аріани Чарльза. Я ж сердилася на неї за те, що вона часом ображала маму. Потім я зненавиділа її, коли вона вислала нас з палацу і, здається, забула. Ще й брату заборонила мене навідувати, хоч ми мали гарні стосунки. А ще пізніше Чарльз загинув на полюванні. І їй доводилося оберігати королівство будь-якою ціною. Вона прийшла до мене. Вся чорна від горя. Не стримала сльози, однак простягнула мені руку. Я була потрібна їй, щоб династія продовжувалася. Я була потрібна своїм підданим. Я стала спадкоємицею трону. Але без неї я б не змогла втримати владу, коли ми мали таких могутніх ворогів. Я присяглася в усьому слухатися її, а вона дала нерушиму обітницю захищати мене, як не змогла захистити Чарльза. Нам обом було важко, але від того, як діятимемо разом, залежало майбутнє держави. І, хто б міг подумати, в палаці, де я провела безтурботне дитинство, тепер щодня боролася за життя і в мене не було нікого, крім Аріани. 

Дивна доля в волю погралася з нами, чи не так?

— Нам вдалося схопити зрадницю, яка подала на твій стіл отруту, однак хтось вбив її раніше, перш ніж вона розповіла б за чиїм наказом діяла. Граф Науел знайшов її мертвою в темниці, — зітхнула жінка. 

— Що ж тепер буде? — сумно спитала я.

— Будемо обачнішими на майбутнє. Поки що поруч з тобою будуть люди з моєї особистої охорони. Всі твої служниці, фрейліни і лакеї пройдуть ретельну перевірку. Більшість з них замінять іншими. Тепер тут будуть лише найдовіреніші люди, які вдень і вночі пильнуватимуть. Я наказала готуватися до весняного  лицарського турніру. Завдання будуть на хитрість, кмітливість, вірність і мужність. Той, хто його пройде, стане новим керівником твоєї охорони, тому що поки я не знайшла людину, якій можу довіряти повністю. При дворі є зрадник, це очевидно. Але ти не хвилюйся, цей місяць тебе охоронятимуть мої люди. Та крім цього, є ще важлива тема, яку я хотіла з тобою обговорити, — королева пройшла до дивану й граційно присіла на нього, поплескавши долонею по м'якій синій оббивці, таким чином наказуючи мені сісти поруч. Слухняно скорилася, пильно глянувши в її обличчя.

— Про що поговорити?

— Ти натхненно готуєшся до прийняття трону, — промовила вона, розпочавши здалеку. Престол у нашому Леонтайні можна посісти, якщо спадкоємцю виповнилося двадцять один. Я вже дійшла того віку, однак Аріана вважає, що я ще не готова. В цьому вона має абсолютну рацію. — Однак, ти слабка, коли одна. Королеві потрібен поруч король, коли вона лише розпочинає свій шлях. Але ще важливіше — потрібен спадкоємець. Поглянь, у якому становищі ми опинилися. Ти — надія всього Леонтайну. Якщо з тобою, не доведіть небеса, щось станеться, багатовіковій династії прийде кінець. Але ні твій батько, ні твій покійний брат, хай буде земля їм пухом, не дослухалися до моїх слів у свій час. І що вийшло з їхньої впертості? Та ми зробили висновки. Ти повинна вийти заміж, Фелісіє. Твій шлюб не лише допоможе тобі стати сильнішою, але й закріпить мир між двома сильними королівствами.

— Що ви хочете сказати? Кого ви обрали для мене? — стиха спитала я. Знала, вона має рацію. Рано чи пізно династичний шлюб мене б не обминув. Що толку сперечатися? Чарльз у свій час виступив проти, однак загинув, залишивши Батьківщину на розтерзання крукам. Якби у свій час батько не дав життя мені, хоч я й народжена поза шлюбом, зараз хто знає, що було б з королівством.

Я розуміла, що скорюся, чиє б ім'я Аріана не назвала. Чи йому буде далеко за п'ятдесят, чи він матиме страшну зовнішність, чи говоритиме в носа або заїкатиметься, я й слова проти не скажу. За Леонтайн і своїх підданих я голову на відсіч дам, життя не пошкодую. Адже я донька короля Роланда, в моїх жилах тече кров великої династії. І лише на мене надія.

Не знаю, чи сама так завжди думала, чи просто королева-мачуха так мене виховала. Вона сама була такою. І тепер я помічала, що за рік нашого товариства я ставала схожою на неї все більше. Мені хотілося вчитися в такої особи, перейняти якомога більше рис. Тепер я розуміла її краще, знала, що лише дуже сильна духом людина, дізнавшись про смерть єдиного сина, не впаде духом, а приїде до мене, щоб представити мене знаті. Вороги мали знати: королівство має спадкоємців. Інакше могло початися повстання і загинули б невинні. Попри страшенний біль в душі вона вчинила так, як було тоді необхідно. Зберегла Леонтайн, хоч і наступила на свою жіночу гордість.

— Принц Крістіан Хіллард з Ернестайну стане твоїм чоловіком, — сказала, мов відрубала, вона. А я завмерла, забувши, як дихати.

Далі буде...