Коли пишеш фентезі, невідь-звідки виникають дивні створіння.

Але Г-герої зазвичай люди.

Химери і люди взаємодіють у пошуку вирішення якогось завдання. Між ними зароджуються почуття - не завжди прекрасні, та врешті-решт перемагає кохання.

Мої герої саме в процесі - як і роман. І ось що між ними вже відбулося (уривок):

Але, насправді, я неправильно зрозуміла жест. Діставши із нагрудної кишені маленьку фіолетову пляшечку, Денис відкрив корочок та чимось капнув на полуницю, потім потягнув вільною рукою за ланцюжок та поклав зверху свій амулет – ягода аж наче спалахнула зсередини, довкола розповсюдився запаморочливий аромат суничного варення. Виразно на мене дивлячись, він наблизив впритул своє обличчя, пропонуючи мені взяти полуницю губами. Що я і зробила – ягода перекочувала із вуст в вуста, я прикусила її зубами -  і по моєму піднебінню розтікся кисло-солодкий сік, який я відразу ж ковтнула, відчуваючи неймовірне задоволення та втіху. В мені і справді наче побільшало сил, стало легше дихати, погляд прояснився, і я з полегшенням зітхнула.

- А далі покладайся на змію, - прошепотів Паінг Такхоун із моїх мрій – просто крізь полуничні поцілунки, - я буду тебе чекати".

А це і є роман!