Коли занадто складно зупинитись

Останній тиждень був важким в плані реального життя (нереальним я називаю те, коли пишу). Двадцять чотири на сім - біганина. Якісь проблеми, невирішені питання, зустрічі. Геть загубилась й забула про "Єву". Насправді не забула, але не мала жодної вільної хвильки. 

І ось сьогодні нарешті повернулась до мого улюбленого маленького фантастичного світу. Неймовірно скучила за його героями! Попереду - найцікавіше. В наступному розділі ви зустрінетесь із новими персонажами у новій локації, з новими дивами. Сподіваюсь, що встигну опублікувати розділ вже завтра.

Невеличку таємницю вам розповім. Кілька днів тому мені наснилась Єва (якщо ви сумлінно слідкуєте за книгою і блогом, то знаєте, як багато важать для мене сни). Так ось, це було не просто продовження вже існуючого сюжету - а він в мене прописаний до останнього розділу. Це був початок нової книги (уявіть емодзі з величезними здивованими очима - саме з таким виразом обличчя прокинулась я того ранку).

Я швиденько все занотувала - в мене записник завжди поряд із ліжком. Нічого не обіцяю, але якщо вже  ТАКЕ сниться... Бути наступній книзі, незалежно від того, чи отримає визнання перша. Адже деякі історії повинні бути написаними.