Дякую Читачам І ТрІшки РоздумІв...

Знову привіт, друзі та читачі. Певний час, я не писав блогів, а тут один за одним. У цьому дописі, я б хотів поділитись з Вами ще одною приємною подією. Якої без Вас, дорогі читачі, не могло б і бути. Моя книга «Рейд» перетнула символічну позначку в 5000 прочитань. Коли я починав писати, то й мріяти про таке не міг. Тому безмежно вдячний Вам. Роман «Рейд» - це моя гордість. В тому сенсі, що я з дитинства захоплювався хоробрістю, відвагою, волелюбністю і завзятістю нашого народу. Славні козаки, гайдамаки, Січові Стрільці, воїни УПА – мої герої. Розповіді бабці і тата, про їхню боротьбу, я чекав із нетерпінням щодня. А коли не було уже, що розповідати нового, я просив починати розповіді заново.

Минав час, я ріс і почав цікавитись нашою історією глибше. І усе, про що я дізнавася, лише підсилювало моє захоплення нашими предками. Я гордився, що я українець, бо немає більш сводолюбивого народу. Скільки б нас не намагались поневолити, згнобити, знищити, викоренити наше єство, усе марно. Нікому не вдалося. Ми бачимо це і зараз, коли вкотре орда із півночі вирішила, що напад на Україну стане легкою прогулянкою. Та сьогодні ми маємо не гірших захисників ніж будь коли, справжніх героїв, сталевих воїнів. Тепер ми маємо націю. Тепер ми маємо країну. І уже ніколи і нікому її не віддамо.

«Рейд» я почав і закінчив писати ще до повномаштабного вторгнення московитів на нашу землю. Я хотів, щоб якомога більше людей дізнались про те, чиїми нащадками ми є. Про те, що вигадки Совка, який намагався очорнити ОУН УПА, є не більше, аніж вигадки, нічим не підтверджена пропаганда. Про те, що росіяни нам не друзі, не брати, ніколи ними не були і ніколи ними не стануть. Вони – це ворог тепер, був ним і ним залишаться. Пелена, яку так старанно нам на очі напустив СРСР, повинна спасти назавжди.

«Рейд» - перша книга циклу «На рідній окупованій землі». Друга уже публікується («Лицарі рідної землі»). Цикл був задуманий, як розповідь про боротьбу нашого народу за Україну, протягом Другої Світової Війни і після її закінчення. Тому, Вас чекає захоплююча подорож крізь роки. Надіюсь Ви відкриєте для себе багато нового і цікавого.

До речі, у книзі далеко не усі події вигадані. Вони переплітаються з реальними історичними фактами. А деякі герої є прототипами справжніх людей, які відважно воювали за незалежність України у Другої Світової Війни.

Слава Україні!!!

Слава ЗСУ!!!

Україна понад усе!!!

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Еліс Браун
24.04.2022, 15:50:38

Вже починаю читати) Дуже зацікавили, адже я й сама обожнюю історію нашої прекрасної держави)

Мак Карсегі
24.04.2022, 15:59:26

Еліс Браун, Надіюсь Вам сподобається. Якщо будуть якісь поради - пишіть. Дякую)

avatar
Мак Карсегі
22.04.2022, 00:31:32

Коментар видалено

avatar
Наталія Ковган
22.04.2022, 00:01:34

Я із задоволенням прочитала Рейд. Й дуже чекаю наступну главу Лицарів)

Інші блоги
Як отримати комерційний статус не до пенсії?
Любі автори, блог присвячується авторам які мають комерцій статус, або ті хто вже майже досягли цієї цілі. Чи є якась стратегія, щодо отримання цього статусу? Мені здається, що це ну дуже довго, як на мене. Зрозуміло, що вести
Остання знижка, найкраща ціна перед фіналом❤️
Любі, привіт❤️ В понеділок - фінал історії, яку ми проживаємо разом з Асланом і Веронікою. Ви подарували мені море прекрасних емоцій: своєю підтримкою, коментарями, почуттями, якими ділилися! І я теж приготувала
Запитання щодо книг чи до автора...
Якщо вам щось цікаво, запитуйте, відповім на будь-яке питання щодо книги: Аксімар (лише інформація з першої арки)... Можливо інші запитання щодо до того, як мені вдалося отримати знання для написання таких книг чи інше. Буде
Публікація декількох книг..?
Вітаю! Як початківець хочу запитати вже продвинутих авторів чи варто публікувати розділи двох книг приблизно одночасно? Типу з інтервалами. Можливо, хтось розуміє алгоритми букнету та просвітив би мене.
Коли мовчання стає звичкою…
Знаєте, поки я писала цю сцену, весь час думала про одну річ. Як багато людей мовчать не тому, що їм нічого сказати. Вони мовчать, бо роками їм пояснювали, що їхній голос нічого не вартий. Що краще промовчати. Перетерпіти.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше