Співавторство: пост здав — пост прийняв)нова книга

Повністю написана, тож викладка буде регулярною) Якою ж буде моя пʼята книга в співавторстві?  Це буде не зовсім типова для мене історія, хоч це й третій любовний роман в співавторстві, де я писала за хлопця, а співавторка - за дівчину. 

Нова книга, нова для мене манера оповіді в теперішньому часі, зовсім новий типаж персонажа, такого героя навіть близько в мене ще не було...))Крім того, нові підняті теми та акценти.  І при цьому деякі теми цієї історії мої читачі впізнають як певну фішку ще з моїх перших любовних романів, написаних більше десяти років тому. 

Історія, яка в якомусь сенсі стала викликом і результат цього виклику ви зможете побачити вже завтра зранку. 

А поки що тримайте...)) 

АНОТАЦІЯ:

Руслан: "Я завжди думав, що в моєму житті вже все вирішено: у мене була дівчина, ми очікували на дитину і збиралися одружитися. Але зустрівши справжнє кохання зрозумів, що не хочу просто пливти за течією і жити за звичкою. Я тонув у очах коханої, тонув у почуттях до неї й вже готовий був покинути старе життя заради нового і щасливого, однак доля вирішує інакше. Я зможу жити з некоханою, якщо це заради дитини, моєї крихітки. Я зможу, правда?"

Марта: "Я завжди мріяла про успішну кар'єру, коханого чоловіка і велику родину. Зустрівши кохання зрозуміла, що це назавжди: серцю не накажеш розлюбити. Ми потонули в почуттях і зовсім скоро доведеться розплачуватися за щастя. Я зможу все перебороти, пережити завдяки моїй малесенькій донечці."

Тепер обкладинка та назва, ну і найголовніше - імʼя мого співавтора для пʼятого роману в співавторстві))) Отже, зустрічайте "Поверни мою душу" Влада Холод і Каміла Дані)) 

Тепер обкладинка та назва, ну і найголовніше - імʼя мого співавтора для пʼятого роману в співавторстві))) Отже, зустрічайте "Поверни мою душу" Влада Холод і Каміла Дані)):

УРИВОК з 1 ГЛАВИ ВІД МОГО ПЕРСА:
 

Київ сьогодні доволі похмурий і порожній, напевно тому, що я виїхав раніше, ніж починались затори. Ловлю себе на думці, що так швидко приїжджати додому мені не хочеться, однак розумію, що ми з Сонею маємо подолати це все, я дуже кохав її. Кохаю. Я кохаю її.

Саме з такою установкою під’їжджаю до перехрестя перед нашою вулицею. Згадуючи усі позитивні спільні моменти, навіть злегка веселішаю: у нас було дуже багато хорошого...

Побачивши на перехресті лавку з квітами, паркуюсь на узбіччі, щоб купити її улюблені червоні троянди. Пам’ятаю, коли ми тільки починали зустрічатися, вона обожнювала, коли я дарував їй ці квіти.

Купую величезний букет з тридцяти трьох троянд, і тепер вже в піднесеному настрої, їду додому. Машину залишаю за хвірткою, щоб вона не побачила її раніше за мене, щоб не зіпсувати сюрприз. Принаймні раніше вона дуже любила такі сюрпризи.

Знаю, що вона не очікує мене так рано, тому майже беззвучно відмикаю спочатку хвіртку, а потім і вхідні двері, після чого тихо заходжу до передпокою нашого будинку.

Одразу чую її голос десь з вітальні: вона завжди розмовляє телефоном голосно та емоційно.

—...Машо, ти не розумієш... Я, авжеж, кохаю його, але все одно він не має права вирішувати, коли мені народжувати! І якщо він мене любить, то мусить одружитися. Інакше виходить, що він хотів узаконити наші стосункі тільки заради дитини!

Мушу, значить? Он воно як...

Замість того, щоб роззутися, пройти в будинок і подарувати квіти жінці, з якою я збирався прожити усе життя, я розвертаюсь і йду геть.

Вже коли виходжу з калитки, вона дзвонить мені, однак я не хочу з нею розмовляти та просто ставлю її номер на тихий режим. Не хочу псувати собі настрій в день народження матері. Сьогодні — її день, і я не змушу її знов переживати за мене.
 

Не втомлююсь повторювати, що мої співавтори - круті люди, і що кожен з них навчив мене чомусь новому і корисному. Дякую кожному з вас: Тарас Мельник, Юліанна Бойлук, Анна Пахомова, Марʼяна Доля, Каміла Дані, ви - найкращі))) 

ПЕРША ГЛАВА ВЖЕ ЗАВТРА ЗРАНКУ!

А тепер до читачів...)) Що скажете? Як вам цитата? Як анотація?)) Будете читати мою нову історію в співавторстві?