Любі мої читачі та колеги!

Вітаю всіх зі святом!

Бажаю всім нам в найближчому майбутньому отримати можливість

радіти ПЕРЕМОЗІ та МИРУ в нашій Україні

Впевнена, що це скоро відбудеться!

А поки що... Щоб триматися, мррально і фізично,

я продовжую працювати над своїми книгами.

Ось вчора вийшла нова глава в моєму короткому романі

"БАЖАНА ЗДОБИЧ"

І тут у нас стає гаряче... ;))

– Щось ти не дуже поспішаєш виконувати свої обіцянки. – опаливши мене очима і глянувши зверху донизу владним поглядом, саркастично прокоментувала дівчина моє занадто довге милування її ніжками.

Цей виклик я прийняв миттєво. Вибити в мене ґрунт з-під ніг всього лише поставивши на коліна – взагалі нереально. Озирнувся по сторонах у пошуках зручного для мене «місця дислокації», зачепився поглядом за диван, що стояв за кілька метрів. Наблизився до грайливої панянки, злегка боднув головою в його сторону. Міг б і більше вишукано та звабливо заманити її туди, якби руки мені звільнила. Але раз відмовилася, нехай тепер задовольняється тим що є.

Вона озирнулася, примружилася трохи, і швидко зрозуміла куди я її підштовхую. З легкої усмішкою, ані трохи не розгубивши свого хижого запалу, відступила назад. Те ж дражнила та спокушала мене. Декілька метрів ігри в «забодашки» та останнім поштовхом голови я «впустив» її на диван.

– І що далі? – сівши зручніше і закинувши ногу на ногу, промуркотіла з викликом в очах вона. – Руки не розв’яжу. Навіть не сподівайся. Адже я лише слабка, беззахисна жінка.

В останніх словах відчувалося відверте глузування. Обидва ми добре розуміли, що це було під великим питанням. Фізично – так, вона була слабкіше. Але в спритності та хитрощах напевно не поступалася мені. У суперечку я заходити не став, щоб не збити її грайливий настрій. Він мені був на руку. Адже загроза виклику поліції все ще залишалась досить актуальною.

– Я думаю так буде не дуже зручно. – хитро посміхнувшись, штовхнув її в коліно, скидаючи одну ніжку з іншої.

І відразу ж трохи всунувся плечем між них.

ЧИТАЄМО ДАЛІ ТУТ...