Слава Україні!

Я вже робила візуалізацію до твору ОБРАНА МІСЯЦЕМ, 

але забула про головного поганця – Еціо. Ух, а він і справді поганець, повірте, та й вже скоро самі в цьому переконаєтеся. Хоч якщо подумати і Недан не янгол:)

І так: Еціо. Поки ми його не зустрічали в образі людини, а може й зустрічали:) ви ж знаєте він не простий перевертень.

І маленький шматочок з нового розділу:

— Ти можеш нас визволити, а можеш і додати ще п’ятсот років тюрми, в яку нас запхнув Еціо. До тебе я знала двох обраних місяцем і вони не змогли впоратися, а ти - тим паче. Тому пропоную відразу померти та дати іншим шанс на існування.

А я буду жити! Буду на зло всім! 

Відчувши жагу, бажання жити та дізнатися правду, я вже сама кликали звіра. Він мовчав! Щоб його, мовчав! Гнів на весь світ паралізував свідомість. Лють пульсувала в судинах, відчувала, як кров обпікає стінки вен, з горла рвався біль. Відчуття злилися в один казан, внизу грудної клітки ніби хтось тиснув розплавлення оловом. Скована невидимими ланцюгами, через біль і відчай скочила на ноги й загарчала наскільки вистачило сили. 

Жива картина заполонила свідомість: моя вовчиця розриває міцні тенета вириваючись на волю. 

Знову побачила все в жовто-фіолетовому світлі. Сила текла м'язами, я це відчувала, а побачивши здивований погляд Кори та батька відступила.

ЧИТАТИ ПРОДОВЖЕННЯ ТУТ 

МИРНОГО НЕБА!