Так, що я там планувала? (*невеселе ахаха*) Коротке оповідання? Лайтовий сюжет про оренду одного котеджа? "Писатиму не більше тижня, поки обдумую сюжет до основного твору"? *ще істеричніше ахахахахахахах*. 

"Ніч з незнайомцем" не тільки вже обійшла "Попелюшку під прикриттям", а ще й зажила своїм життям. Окрім простого, як дошка, основного конфлікту, звідкись взялося це протистояння між відомим письменником та автором електронних романів. І якщо перше питання можна вирішити хоч зараз, то друге тягне за собою інший розвиток подій, та в наслідку - фінал. 

Пи.Си. Я підозрювала, що так буде. Але дуже сподівалася, що на цей раз "пронесе" :D Не виходить в мене йти рівною дорогою, нудно. Треба обов'язково знайти якісь хащі та прокладати власну стежку)) 

Це я до чого... Скоро, напевно, НЕ вийде :D Бо я не розумію, куди Савицький з Анею мене ведуть, крізь які хащі мені з ними доведеться пролізти, перш ніж ми дійдемо до фіналу. 

На написання можу собі дозволити виділити максимум три години (це якщо зліпити докупи всі вільні миті по десять хвилин), редагую через раз. Тому, будь ласочка, вказуйте на помилки, для мене дуже важливо! Дякую всім за терпіння та підтримку!

Слава Україні!

Уривок з "Ніч з незнайомцем":  

"- Щоб не натикатися на еротичні романи від домогосподарок, варто лише в, як ви сказали, доволі примітивному інтерфейсі, змінити параметри пошуку, - відповіла я спокійно.

- О, так, - закотив очі Мстислав. – І шукати діаманти в іншій купі графоманії. Самвидав – велика вигрібна яма, куди кожен може додати свій «шедевр», не володіючи при цьому навіть базовими граматичними знаннями.

Я засопіла від обурення, подаючись вперед. Як же легко говорити, коли вже сидиш на вершечку слави! Коли Савицький став популярним, книговидання ще не скотилося в таку прірву. Подивилася я б на нього, почни він зараз.  

- Не кожен може собі дозволити таку розкіш, як робота з видавництвом, - відрізала я. - А листи про співпрацю з нашими авторами навіть не читають. Перспективніше та економічно вигідніше – перекладати зарубіжні бестселери, не треба хвилюватися, чи «зайде» українському читачеві новачок.

- Ой, древня байка для лінивих графоманів, - пхикнувши, закотив очі чоловік, - які можуть лише строчити свої нетлінки і розказувати всім, які вони вразливі творчі особистості. Якщо ти несеш важливу соціальну ідею, гориш нею та хочеш поділитися зі всіма, то тебе не спинить ні видавнича економіка, ні не перспективність. Але яка може бути соціальна ідея в сопливих романах про любов? Отож бо. Там немає за що боротися.

- Художня література має ще й розважальний принцип, - вступилася я за улюблений жанр. – Любовні романи дозволяють відволіктися на хвилину від реальності, відчути, можливо, емоції, яких бракує, посміятися, коли сумно. Не всі книги повинні впихати в твій мозок побільше інформації!

- Любовні романи обманюють читачок! – скривився Савицький, ніби в нього заболів зуб. - Викривлюють, гіперболізують образи та поведінку людей. Якщо багатий, то й вродливий, високий, мускулистий, якщо бідний – то..."