Про що ми думаємо, коли чекаємо критику? От ти опублікувала ( чи почала) твір. Сидиш - і думаєш: зараз хтось напише, що:
1. не чіпляє з першого речення;
2. забагато(замало) описів;
3. ще там щось
Потім люди починають читати, пишуть відгуки, подекуди критику. І, на диво, серед критики ти не знаходиш своїх "слабких місць". Одне з двох - або це твоє суб'єктивне враження або просто ніхто ще не сказав.
У мене це, наприклад, постійне відчуття - може, я занадто лаконічно пишу? Можливо, тому сюжет рухається надто стрімко і читач за мною "не встигає"?
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНа щастя, я давно прийняла факт, що я письменниця. І прийняла правду, що не всім моя творчість зайде. Конструктивну критику слухаю і обробляю, а спроби самоствердитися за рахунок обсирання мого тексту, ігнорую
Дієз Алго, Дякую))
Всім не вгодиш. Таке життя. Головне що ви відчуваєте що це ваше!
Та було, і не раз))
Але про "багато описів" мені вже якось зауважували. Тобто, очікування справдились xDD Конкретно в контексті однієї книги.
Очерет, ☺️
Я не проти критики та висловлення думки. Але думаю це потрібно роботи коли цього просять. Якщо не просили, то можна вказати на якісь погрішності чи дірки в сюжеті, які зроблять твір кращим. Тільки не треба забувати про ввічливість. Це тільки моя думка, і вона така саме тому, що я б хотіла отримати такий відгук без образ та натяку на те, що інша людина знає найкраще.
Цікаві роздуми) Почитала ще думки інших. Дякую)
Люмен Белл, ❤️❤️❤️
Критика мабуть буває всюди. Ваші твори гарні, я кілька почала читати. Вам немає про що хвилюватися)))
Дієз Алго, ❤️❤️❤️
Я почала викладати ще понад 20 років тому. І той сайт був геть не таким, як Букнет. Він був грубішим. Чеснішим. Там писали думки без реверансів і страху, що за це назвуть тролем або що набіжить із курника з факелами.
Там критикували жорстко. Іноді боляче. І так — інколи навіть несправедливо. Але це діяло. Це змушувало стискати зуби, підійматися й стрибати вище власної голови. Доводити — не комусь, собі — що я можу більше.
А тут… тут усі бояться сказати зайве слово. У цій липкій «солодкості», у ввічливому мовчанні, у схвальних кивках "Вітаю з новинкою", без змісту є щось задушливе. Щось таке, що не підштовхує — а тягне на дно..............
Тож спочатку я відверто не розуміла, що ж такого страшного в тому, аби написати кілька слів на кшталт: «зацікавило», «початок затягнутий», «не можу схопити нитку оповіді», «нудно»? Вас за це ніхто не виведе до стінки й не розстріляє, а автор, навпаки, зрозуміє, де в нього слабкі місця, і почне над ними працювати. Але, як показав досвід, саме тут до стінки й ставлять....
Тож доводиться працювати навмання, майже наосліп, сподіваючись, що хоча б одному з тисячі зайде стиль і ритм оповіді, а не загубиться десь між байдужістю та мовчанням.
Наталія Шепель, Ну коментар без змісту, то справді мало помічне))
Завжди перед публікацією бʼються в мені дві особистості: велична письменниця, яка вичитує і думає, що це шедевр та носійка синдрому самозванця. І вони двоє запускають в мені біполярку очікувань, де частіше перемагає друга.
Але я знаю, що знаходитиму в своєму тексті кучу недоліків щоразу, як читатиму. Але і надмір редагувань нічого доброго не дасть. Фактично, ще жодного разу критика читача не сходилася з власною. Добре це чи ні - не знаю. Але до уваги замітки беру.
Asashell, Так, повезло))
У кожного письменника свій стиль, який абсолютно не треба підганяти під інших. Щодо лаконічності, треба слідкувати за темпом. Розлогі описи гарні там, де треба сповільнити темп, і навпаки виглядають зовсім недоречними в динамічних фрагментах.
Мене дуже мало критикували і я, чесно кажучі, не розумію чому. Подумав, що може тут так не прийнято ¯\_(ツ)_/¯
Кіт Анатолій, Ну, більшість авторів тут дуже чутливі) Тому вже всі на холодну воду дують, щоб не травмувати. Навіть на марафоні Тетяни Гищак лише кілька авторів дійсно критикують, а не підтримують)
В мені просто сидить голос і гиденько каже, що пишу дурню. За це він буває посланий далеко і глибоко:)
MargFed, А, знаю той голос). Я тоді починаю писати далі чи щось інше чи відпочиваю. Через якийсь час вертаюся - і його нема( голоса)
Чесно? Можливо, це й не дуже правильний підхід, але я вважаю що відгук - він і в Африці відгук. Позитивний чи негативний - діло десяте. Я пишу для себе, а не для когось. Тож якщо читач справді ( а не для галочки чи для взаємності) ознайомився і залишився небайдужим, висловивши свою думку, це прям круто! І похвала, і критика однаковою мірою цінні за такою логікою, бо ти зачепив, ти залишився у пам'яті, ти на щось надихнув і сподвигнув.
gozhelna, Що пишу занадто коротко і лаконічно. Можливо, варто розтягнути. Оце зараз перечитувала, редагувала і виникла така думка. Вкотре.
Я взагалі про це не думаю))
А просто пишу)) Люди різні. Смаки різні. Як і бачення.
Дієз Алго, Відпустіть і пишить)) Іноді історія і персонажі самі ведуть. І для того, щоб відчути чи побачити не потрібно багато)
Це класика) Таке відчуття завжди було, є і буде. Особливо це загострюється, коли ми порівнюємо свою працю с кимось іншим. Це може відбуватися підсвідомо і мозок сам помічає якісь дрібниці та акцентує на цьому увагу. Хоча, у 96% випадків, на це ніхто не звертає увагу.
Артем Сахарний, Може...))
Я про це не думаю . Це чиїсь твір ,а ваш має бути таким , щоб подобався саме вам.
А нащо Ви про це думаєте?)) Пишіть й отримуйте задоволення. А читач відчує Ваш вайб, й робитиме те саме))
Ромул Шерідан, А як про це не думати?))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати