Сьогодні почув новину - "Російське командування узаконило мародерство, перевiвши свої частини на "самозабезпечення" " . Тут дивуватися нічому, я вам більше скажу - це " історична спадщина" російської армії. 
  Я , по своїй діяльності, маю надзвичайно сумнівне задоволення , побічно торкатися теми історії російських спецслужб. I по ходу пошуків , наштовхнувся на так звані "Мисливські команди" царської армії. 
 Офіційно вони беруть свій початок в Севастополі , під час оборони в Кримській війні. Проте , тоді лише узаконили фактичне положення справ .  Бувши в поході , або якщо частина знаходилася поза основних військ,  солдати  виходили за межи розташування частини, i грабували довколишні села i міста. Коли грабувати ставало нікого, тоді йшли на полювання , підстрелити якусь дичину. 
 Петро I створивши інтендантський корпус , переклав на них забезпечення солдатів , i дозволив вилазки окремими групами. Щоб всім скопом не йшли .  Офіційно вони не були окремим підрозділом. Їх набирали по необхідності, для поповнення припасів частини. Коли мародерством,   грабежами i розбоями завдання виконувалося , їх розпускали. Проте тримали під рукою, щоб потім , коли командування приглядало собі трофеї , їм вчасно їх було доставлено. Не без інтересу для виконавців. 
 Так тривало , до 1854 року. В Кримську компанію , не вдалося "шапками закидати" ворога. Мало того , частини царської армії були запертi в Севастополі. I тут командування осенило - пред тим як поселати війська , треба б взагалі-то знати де ворог. Треба було створювати спеціальні підрозділи, i на цю роль зголосилися "мисливці". Це була унікальна нагода безконтрольно мародерствувати в тилу ворога, i за це ще й нагороди отримувати. Те , що раніше називалося "грабежем в  тилу" , тепер гордо йменувалося "розвідувальна  операція". 
 Після здачі Севастополя ,  "Мисливські команди" були перекинутi на Кавказ, де розгулялися на повну. Також відмітилися в останній Російсько-турецькій війні 1877 - 1878 року. Царська монархія , кровно , через шлюби, була пов'язана з іншими Європейськими монархами. Тому мали робити хоча б вигляд, що дотримувалися певних норм. Через що не могли легалізувати відверте мародерство. 
  Але час йшов. На горизонтi маячило нове століття. Навіть імператору головнокомандувачу армії, стало очевидна , гостра потреба в створенні розвідувально - диверсійних підрозділiв.  Бачачи що окрім "Мисливських команд" інших кадрів нема, i не намічається , наказом № 260 вiд 1886 року, мародери стали називатися "Частини легкої піхоти" в піших підрозділах , i "Частини легкої кавалерії" в кінноті. Так тоді називали частини спеціального призначення. 
 Мародерство , яке росіяни узаконили , це їх пряма історична традиція.