Дорогі читачі, щиро хочу вірити, що ви всі живі і здорові, попри ті страшні реалії, в яких тепер опинилися всі ми. Мені особисто дуже помагає не розкисати регулярне читання Біблії, молитви і сердечна підтримка близьких і друзів з різних країн. Також намагаюся помагати іншим, бути зайнятою, щоб не зосереджуватися на поганому. Якщо зможете, поділіться, як ви даєте собі раду з тими болючими почуттями, які тепер не покидають всіх небайдужих людей.

Дуже приємно, що багато з вас і далі читають книги, зокрема мої. А кількість підписників моєї сторінки перевалила за 700! Нас багато ))) Дуже вдячна всім, хто зі мною. Зворушує до глибини, що дехто читає навіть, ховаючись під час сирени. Це спонукує мене не здаватися і знаходити можливості хоч трошки писати далі.

Постараюся ближчим часом закінчити

«Останню дружину страшного», а потім, як буду жива-здорова, почну писати нову історію, позитивнішу і легшу, ніж ця. Скоро розповім вам більше про ту наступну книгу. Для неї вже є чудова обкладинка і дуже мила, радісна назва. Сподіваюся, що та історія вийде веселішою і зможе піднімати вам настрій у важкі часи. Принаймні, постараюся.

Запрошую підписуватися на мою сторінку, щоб не пропустити оновлень.

А зараз уривочок з сьогоднішнього розділу «Останньої дружини страшного»:

«Взяв за талію, посадив дівчину на себе. Щічки палають, Тані хоч і подобається ловити на собі захоплені погляди чоловіка, але далі червоніє. Особливо, коли Оз бачить її при яскравому денному світлі. Поклала долоньки на його груди в тонкій футболці.

̶  В тебе так сильно б’ється серце... — ніяково прошепотіла. Оз широко всміхнувся, притулив дівчину до себе тісніше. Глибоко вдихнув.

̶  Так... Бо воно в захваті від тебе. Коли бачу, як чудово сяє твоя гладенька шкіра на сонечку...»

Дорогі книголюби, не забуваймо обійматися з близькими (і не дуже) людьми, і підтримувати одне одного словом і ділом, це вкрай необхідно. Сил вам і миру.

З любов’ю, Лана Іссан