Благодійна акція "Письменники - дітям"

Любі читачі!

Сьогодні (17.02) на Букнет діє дуже добра благодійна акція.

Гроші, отримані від продажу книг, що беруть участь в акції, підуть на закупівлю необхідних речей для дитячого будинку-інтернату, де живуть діти зі складними формами інвалідності.

Серед інших у цій акції бере участь моя книга 

Помста під гострим соусом

Це досить символічно, оскільки один із героїв книги – хлопчик Мирон, який внаслідок автокатастрофи осиротів і опинився в дитячому будинку. 

Анотація

Я була щаслива і безтурботна, чекала на малюка і готувалася до весілля. Але аварія, в якій з моєї вини постраждав чоловік із впливової родини, розділила життя на "до" та "після". Коханий зрадив мене, а родичі постраждалого вирішили помститися. Найкращі роки життя я провела за ґратами.

Він – колишній спортсмен, власник мережі фітнес-клубів. Ми зустрілися з Ним, коли я вчилася жити знову і була на межі розпачу. Він простяг руку допомоги та врятував мене. Але у долі щодо нас виявилися дивні плани.

Уривок:

Лише один малюк не бере участі в підготовці, а, як завжди, сидить на стільчику в куточку і мовчить. Я помітила його ще першого дня – надто він відрізняється від непосидючих дітлахів.

- А чому того хлопчика ви не вдягаєте? – запитую у виховательки, коли вона вишикує дітей, щоб вивести на вулицю на оглядини.

- Мирон? Так, а сенс? Його все одно ніхто не візьме.

- Чому?

- Тому що беруть молодших та здорових. А йому вже майже п'ять, і він не розмовляє.

- Німий?

- Ні, начебто. Він надійшов до нас трохи понад рік тому. Вони родиною потрапили в аварію, батьки померли в нього на очах ще до приїзду «швидкої», а він не отримав серйозних пошкоджень. Фізично хлопчик здоровий, але внаслідок пережитого стресу став сильно заїкатися. Ну а діти злі, почали дражнити. І він зовсім говорити перестав.

- Хтось займається його мовленням?

- Формально в нас у штаті є логопед, але фактично це – дівчинка після інституту, без досвіду, на пів ставки. Вона, звичайно, намагається з дітьми займатися, але приділити увагу кожному не вистачає часу, та й хлопчику спеціаліст зовсім іншого рівня потрібний. І звісно, вона переважно намагається виправити легкі дефекти, які піддаються корекції. А Мирон – за залишковим принципом. Не пощастило йому.

- І що з ним буде?

- Та зрозуміло, що. Відправлять за два роки до інтернату для розумово відсталих замість школи. Який із нього учень, якщо він ні слова не каже?

- А чи перевіряли, що з його інтелектом? Може, він нормальний і здатний навчатися разом з іншими дітьми? Мають бути якісь спецшколи для німих!

Вихователька тільки знизує плечима і робить виразне обличчя: мовляв, хто цим морочитиметься? Вона вишикує малечу на подвір'ї, а я повертаюся до групи та беру за руку Мирона. Маля дивиться недовірливо, але слухняно встає і йде за мною.

Любі читачі!
Купуйте сьогодні книги, які беруть участь в акції!
Допоможіть, будь ласка, творити добро!