10 фактів про мене

Доброї ночі/ранку/дня/вечора! Я також хочу долучитися до флешмобу від Софії Вітерець та розповісти вам трохи про себе. Мабуть, це перша публікація у блозі, де я говоритиму про себе. Та й взагалі перша за останній рік, адже я не дуже люблю писати подібні публікації. Перейдемо до фактів:

1. Писати я почала майже 4 роки тому, і сталось це, якщо мені не зраджує пам'ять, на уроці історії. Просто відкрила нотатки у телефоні й понеслась. Буквально за тиждень у мене було написано приблизно 10 глав. Тоді здавалось, що це дуже багато, але насправді вони були досить малими (10 тодішніх глав = 2 глави , написані мною в даний момент часу). Писати я почала просто для себе, та однокласниця підштовхнула мене до рішення викласти хоча б кілька глав в інстаграм і подивитись на реакцію підписників. Досі пам'ятаю як тремтіли руки, коли я натискала на "Опублікувати". Та зараз абсолютно не жалкую про це.

2. Ще трішки про першу історію. Я не дуже її люблю, мабуть, тому й не можу назвати це книгою. Бували навіть моменти, коли хотілося видалити файл з текстом. Ну не схоже це на повноцінну історію. Якось не дуже реалістично, та й події розвиваються надто стрімко. Була також ідея вдосконалити історію. У кінці кінців я вирішила залишити цей твір для того, щоб потім порівнювати з ним наступні.

3. Я не можу викласти главу, поки не переконаюсь, що усе написане є реалістичним. Мабуть, частіше це стосується якихось проблем зі здоров'ям ГГ. Не можу дозволити собі описувати нереалістичні симптоми тої чи іншої хвороби, тому вичитую всю можливу інформацію про це. Інколи настільки сильно це все затягує, що читаю набагато більше, ніж збиралась спочатку.

4. Як би абсурдно це не звучало, та я не люблю читати книги. Якісь медичні статті проковтую з легкістю (P. S. Вчусь я на економіста). Та на те, щоб змусити себе прочитати книгу (як то було у школі), мені потрібно дуже багато часу. Прочитати можу максимум дві книги за рік, і це якщо пощастить знайти такі, які мені сподобаються, а їх небагато.

5. Звідки беруться ідеї? Абсолютно з усіх можливих джерел. Одного разу ідея для історії прийшла мені в голову, коли я помітила, що в офіціанта в піцерії дуже гарні руки. Часто буває, що сюжет (точніше якась його частина) мені сняться. І такі історії зазвичай стають найпопулярнішими.

6. Як я обираю імена героям? Це насправді складно. Іноді створення обкладинки займає менше часу, ніж вибір імені. Бувало таке, що я просто відкривала список імен, перечитувала знову і знову, промовляючи: "Це все не те". Тоді на допомогу мені приходила подруга. І, як не дивно, кожного разу вона називала саме те, що одразу ж асоціювалось з героєм.

7. Трохи про обкладинки. Поки що роблю їх сама, тому, як на мене, не завжди виходить вдало. Та сам процес створення обкладинки надихає. І часто вона з'являється до того, як я сідаю за сюжет. Можу просто дивитись картинки в інтернеті, потім склеїти їх в одне ціле, а в свідомість прихожу, коли вже дописую першу главу.

8. Я не люблю продумувати усі деталі заздалегідь. Коли приступаю до нового твору, то знаю лише початок і кілька варіантів кінцівки. Уся, так названа, начинка для історії створюється під впливом різних подій, що стаються у моєму житті. Тому передбачити щось важко. Раніше (коли ще викладала свої твори в інстаграм) обожнювала дивитися коментарі, у яких читачі писали свої здогадки про подальший хід сюжету, й створювати щось абсолютно інше. У певний момент мене навіть почали називати королевою різких поворотів. Та потім це кудись зникло. Мабуть, я стала менш цікаво писати або ж зміна читачів мала на це вплив. Зараз мені дуже не вистачає коментарів, які надихали б на щось нове. Та я не жаліюсь) Усе відбувається так, як потрібно.

9. Я пишу для себе. Так, як хочеться мені. І рідко задумуюсь про те, що той чи інший твір не сподобається аудиторії. На кожну історію завжди знайдеться свій читач. І мені здається, що якщо автор вкладає усього себе (емоції, бажання, різноманітні думки) в книгу, то нагорода у формі позитивних відгуків, великої кількості прочитань та вподобань (і тут я не кажу про сотні чи тисячі, у кожного своє поняття "багато") обов'язково прийде до нього.

10. Ну і останній факт, мабуть, найважчий для мене - це відповідь на запитання: "Чому рідко викладаю нові глави?" Мені здається, що чотири публікації на місяць це досить мало, адже я знаю, що здатна на більше. На жаль, через досить серйозні (як для мого віку) проблеми зі здоров'ям, які мають незрозуміле походження, мені важко зосередитись на творчості. Це те відчуття, коли біль висмоктує усі сили і фантазія повільно згасає. Та я не здаюсь і стараюся кожного дня писати хоча б кілька речень/абзац/сторінку. Це вже як виходить. Напевно творчість - це те, що досі не дає мені остаточно зламатись.

Надіюсь, вам було цікаво дізнатись щось про мене:) Хотіла написати коротко, але, на жаль, чи, на щастя, не вийшло)