10 питань, які мені задають читачі ( частина 1)

Читаю оце флешмоб "Десять фактів про автора", і багато цікавого дізналася про своїх колег))

Вирішила долучитися й собі, але взяти реальні питання, які мені задавали в коментарях чи приватному листуванні мої читачі. Думаю, може ще комусь буде цікаво, або хтось хотів сам про щось запитати, проте соромився. Якщо таке бажання є - пишіть у коментарях, відповім усім!

Отже, поїхали))

1. Хто я взагалі така і як потрапила на Букнет ( бо дехто підозрює, що "по блату")? 

Насправді я звичайна людина і письменником себе до приходу на літературний сайт не називала ( хоча, ніде правди діти, мала дві друковані книги і навіть стала членом НСПУ). Але в мене було таке уявлення, що все це "не по-справжньому".  Всього лиш хобі, а справжнє - це робота ( за освітою я вчитель-філолог, працювала соціальним педагогом, журналістом, літературним редактором, контент-маркетологом у соцмережах, копірайтером). 

На Букнет  прийшла на самому початку його існування, у 2018 році. Тоді я хотіла взяти участь у конкурсі, зареєструвалася, але так і не знайшла час, щоб написати книгу. Зараз шкодую про це ( бо насправді в мене тоді було значно більше вільного часу, ніж зараз)). Вдруге повернулася сюди у 2019-му, і це вже було всерйоз і надовго. Знайомих тут зовсім не мала, так що "блат" - це зовсім не про мене)) Але завдяки Букнету знайшла велику кількість нових друзів серед авторів  та читачів. 

2. Чи можна на Букнеті "простій людині" викласти книгу і потрапити в топ? 

Про таке дуже часто питають! Існує думка, що коли ти не "розкручений" автор, то немає чого й братися, бо все одно нічого не вийде. Я завжди відповідаю - не виграє той, хто нічого не робить. Всі "топи" без винятку колись були початківцями, помилялися, розчаровувалися, пробували знову і знову... Пробуйте й ви. Головне - знати деякі тонкощі самвидавчих платформ ( найпростіше - прочитати блоги адміністрації та досвідченіших авторів, також є багато відео в Ютубі на тему "як просувати свою книгу"). Простіше простого - спостерігати за іншими авторами і робити те ж, що й вони, але по-своєму)) Якщо ви пишете в дуже популярних жанрах, як-от СЛР, то в топ, звісно, потрапити не так просто. Але можна спробувати жанри, у яких менше авторів, і там цілком реально з першою ж книгою відразу потрапити на першу сторінку жанру ( якщо часто робити оновлення та розповідати про свій твір у соцмережах).

3. До речі, про соцмережі - чи обов'язково це для автора? Може, якось без них? 

Особисто я такої думки, що вони потрібні)) Це дуже ефективний метод просування книг та пошуку нових читачів. До того ж, якщо натренуватися і знайти свою цільову аудиторію, вести соцмережі зовсім нескладно, і часу це забере не так уже й багато. Але, якщо у вас ну зовсім "в обріз" часу, то можна обмежитися таргетованою рекламою - простіше кажучи, ви платите гроші, а спеціалісти самі вас просувають. Тобто, кожен вибирає для себе: є можливість вкладати час і зусилля у ведення соцмереж - працюємо самі. Є можливість вкладати гроші - делегуємо повноваження смм-никам. Але зовсім без соцмереж у наш час не обійтися. 

4. Як я все встигаю?  

Це реально проблема для мене. Насправді інколи складається враження, що я не встигаю НІЧОГО! Особливо коли приходиш увечері ледве жива з роботи, вдома купа справ, а ти знаєш, що читачі чекають новий розділ, бо я й так заборгувала)) А час як назло все пришвидшується і пришвидшується, і не знаєш, за що хапатися і з чого почати.

Мій вихід - тайм-менеджмент. Останнім часом перечитала багато книг на цю тему, виробила для себе алгоритм дій, як усе робити послідовно і не надто запускати справи. Але все одно трапляються періоди, коли я "страчаю", впадаю в депресію з приводу того, що накопичилася купа справ, а я невдаха і лузер((  Та посидиш, пожалієш себе, поплачеш над тяжкою долею - і знову починаєш "розгрібати завали" та потроху входити у звичний графік.

І я безмірно вдячна своїм читачам, які мене вибачають, не дуже лають і не підганяють. Бо розуміють, що письменник - істота дуже нервова, і будь-який негатив не сприяє творчості, а, навпаки, тільки її гальмує. Тому, почитавши ваші схвальні відгуки, знову підбадьорююсь і починаю стукати по клавіатурі з новими силами))

5. Чи хотілося мені коли-небудь піти з Букнету? 

Це насправді каверзне питання. Хотілося і не раз ( та, мабуть, не тільки в мене виникало таке бажання, а в багатьох авторів, які переживали творчу кризу). Особисто мене дуже засмучує, коли бачиш мало прочитань на якійсь книзі, одразу закрадається сумнів у власних силах і думка, чи варто продовжувати, чи, може, "твоїх" читачів, "твоєї" аудиторії уже на сайті й немає? 

На початку, коли ти тільки прийшов на сайт самвидаву, це почуття знайоме всім -  виклав нову книгу, відкриваєш статистику, а там 1-2 прочитання, а то й зовсім нуль. І ти не знаєш, у чому причина - чи книга не така, чи люди її не бачать, чи, може, вона зайва саме тут, а деінде на неї краще б звертали увагу. У мене було, що я почала викладати фентезі ( "Землю дощу"). Це зараз у роману понад 700 бібліотек, а тоді просто ніхто не читав книгу. Та варто мені було викласти кілька простеньких оповідань про кохання ( на які я й особливої надії не покладала, бо вся увага була в улюбленому фентезійному жанрі), я одразу побачила й прочитання, і коментарі, і непоганий, як на початківця, рейтинг. Це стало для мене відкриттям - отже, зі мною все гаразд, а я просто обрала для старту не зовсім популярний у читачів жанр)) На жаль, фентезі і зараз у мене читають найменше, і я навіть думала про те, щоб зовсім видалити книги цього жанру зі свого профілю і залишити тільки книги про кохання. Але поки що вирішила їх залишити. Бо люблю писати фантастичні історії, без них моє життя стає не таким яскравим...

Але повернуся до творчих криз. Остання в мене трапилася зовсім недавно - восени цього року. Тоді вже багато хто з колег відгукувався про мене, як про "визнаного" автора, я мала понад 1000 підписників. Але зіткнулася все з тією ж бідою - дуже малою кількістю прочитань. Навіть не знаю, в чому була причина)) І знову зневіра в собі, сумнів - може, це вже я "виписалася", набридла читачам...

У будь-якій кризовій ситуації я починаю шукати нестандартний вихід - роблю щось нове для себе, чого раніше не пробувала. Так і цього разу. Я наважилася написати книгу у співавторстві. Наш спільний з Владою Холод роман "Служниця" несподівано став досить популярним. Книга опинилася на перших місцях в рейтингу, і це додало оптимізму. Хоча тепер я розумію, що кар'єра письменника -  це як той графік  синусів-косинусів, де крива то йде догори, то спускається вниз. Не існує такого, щоб усі без винятку твори мали шалену популярність.

І це нормально.

Бувають дні, коли не хочеться писати.

І це теж нормально.

А також бувають перемоги, коли береш себе в руки і працюєш до сьомого поту, коли дописуєш в останній день конкурсну книгу, коли раптом з'являється вдалий сюжетний поворот, над яким довго билася -  і все не виходило, а потім ідеш по вулиці - і раптом осяяння - пазл нарешті зійшовся. І ти стоїш і усміхаєшся))

Вийшов досить довгий блог, тому я вирішила розбити його на дві частини.

На решту питань відповім завтра.

Щоб не пропустити - натисніть кнопочку "Відстежувати автора"

Ваша М.Д.