Доброго вечора, любі читачі!

Після вимушеної перерви вже на сайті моя НОВИНКА

❤️ Коли твій дар поза законом – краще зайвий раз не висуватись, не потрапляти на очі владі та не зв'язуватися з імперськими темними магами.
Я порушила всі три правила за один день. Ледве не видала себе, рятуючи вагітну незнайомку від смерті. Уклала угоду з начальником міської варти. Стала частиною спеціального бойового загону, до обов’язків якого входить знищення таких, як я.
Позбутися їх швидше, поки не видала себе. Але саме це завдання складніше з кожним днем, враховуючи надто пильну увагу командира загону.

 

– Якщо що – вали все на мене. Я підтверджу кожне твоє слово, – швидко заговорив він, даючи мені такий кредит довіри, що я навіть розгубилася. - Я точно викручусь, Трісс. А ось ти…

Сен напевно хотів сказати щось ще, але знову двері рипнули давно не змащуваними петлями. І це означало, що нашу розмову закінчено. На мене чекає інша – куди менш приємна.

- Пам'ятай, що ти адептка Академії, - тихо порадив мені Сен, перш ніж відсахнутися і покинути допитну, нагородивши офіцера повним неприязні поглядом.

Та пам'ятаю я. Як і те, що захист Академії мені не допоможе, якщо слідство ведуть бойові маги.

А до столу наближався саме темний бойовий маг. Той самий, що фактично врятував мені життя, захистивши від драга, декількома годинами раніше і спокійно підпише смертний вирок, якщо вважатиме, що мої дії загрожували благополуччю королівства.

Я подивилася зовсім інакше на цього мага. Темний. І мені захотілося пересмикнути плечима від поганих спогадів. Але я відмахнулась від них. Не найкращий час потопати у своїй ненависті.

Такими були тільки вони - зарозумілі, випещені, холодні, як гірські вершини. І темні у всьому. Форма, волосся, очі. Татуювання на шиї, кистях рук думаю, що все тіло цього мага покривали малюнки. А значить, як маг він неймовірно сильний. Говорять, що сильний магічний потенціал накладає відбиток на носія.

Але тоді я мусила б змиритись з тим, що мені ніколи не стати сильним цілителем. Тому що мені з першого погляду всі приписували темний дар. Так, я теж була брюнеткою з темно-карими, кольору міцного чаю, очима, та ще й смаглява. Ймовірно, тому, що ми були з півдня, з самого кордону з Мертвими землями. Але саме це пояснення я пред'являти не варто. Це теж наша з Роуз таємниця.

Офіцер зупинився біля столу, двері грюкнули самі собою, відрізаючи нас повністю від зовнішнього світу, і я відчула себе жертвою, що потрапила в пастку. Він схрестив руки на грудях і дивився на мене. Високий, досить широкий у плечах і кожному русі грація небезпечного хижака. Небезпечний. І зарозумілий. Навіть не представився. Але так дивився, що мені стало ніяково. Руки затремтіли так, що я ледь не розлила крок, тому поставила його на стіл і навіть відсунула від себе подалі.

Офіцер простежив за всім цим мовчки, скривився. Клацнув пальцями і мене огорнуло теплом заклинання, що зігрівало. Стало навіть трішки спекотно. Несподівано, але приємно. Може, не все так погано, як я собі уявила? Може, він просто чекав на результати операції, яку проводили в цілительській. Наразі візьмуть свідчення та відправлять додому.

Маг дочекався, коли я візьму себе в руки, і спитав спокійно:

– Отже, льєро Трев, з якою метою ви відкрили портал у Мертві землі та провели у місто псів?

І дуже добре, що я на цей момент не пила, не їла і навіть не дихала. Тому що питання було... абсурдним.

Гарного настрою, здоров'я та тепла. Ваша О. Гуйда!