Радісне досягнення.

Привіт усім! Вперше моя книга подолала відмітку в 300000 символів. Не знаю, як для кого, а для мене це важлива подія. Можливо пройде час і я уже не буду радіти таким дрібничкам. Та зараз - це досягнення. Робота над книгою “Рейд” велась непроста. Я прочитав чимало літератури, передивився багато годин відеоматеріалів. А потім ломав голову, як об’єднати різні події в хронологію твору. Намагався гармонійно вписати в роман реальних історичних персонажів, прописати їх відносини з художньо створеними героями. І, куди ж без паралелі з сучасністю?

То ж запрошую до читання, дорогі друзі.

Маленький уривок для натхнення. Чи розгледите Ви настрій цього твору, чи “йокне” серце, чи відчуєте гордість за те ким ми є?

–Немає безвихідних ситуацій, – блиск очей хорунжого було видно навіть в непроглядній пітьмі, а скрип зубів перебивав поодинокі вистріли і скрип коліс підвод. – Досить тут паніку розводити, смуту сіяти і хоронити нас заздалегідь. Ви воїни чи купка переляканих дітей? Ти диви, соплі порозпускали. А ще сотенними називаєтесь. Хлопці обрали вас, довірили вам свої життя, вважаючи вас гідними цього звання. Хіба личить вам, офіцерам, поводити себе, немов би ви боягузливі щенята? Це наша земля і ми тут господарі! А всіляка наволоч, або забереться геть, або стане перегноєм для ґрунту. А, якщо і доведеться накласти головою, то лиш героями. Щоб потомки наші могли сказати з гордістю: «це наші батьки, це наші діди, це наші прадіди». Щоб їм не було соромно рівнятись на нас, брати з нас приклад. Щоб вони знали, що є нащадками незламних духом, хоробрих людей, які не тремтять зі страху, а твердою ходаю йдуть у бій дивлячись смерті в обличчя. І не важливо яку силу зібрав ворог. Бо якщо ми зараз складемо зброю, якщо зараз відступимо, як боягузи, то діти наші стануть рабами і вже ніколи не здіймуть зброю, і вже ніколи не піднімуть голову, і вже ніколи не звільняться від ярма. Тому що рабу і життя рабське. Ви цього хочете!?