Доброго вечора шановні читачі:)

Сьогодні я до Вас з цікавою новинкою від Роми Аріведерчі. Історія двох студентів, які зустрілися на поганій смузі свого життя.

ШОУ БЕЗ МЕЖ

Анотація:

 Всім від нього щось треба, він же надійний і рішучий, а тепер ще і єдиний спадкоємець.

А йому треба тільки повної незалежності й дізнатися, хто його мати.
Дара нікому особливо не потрібна, і це її влаштовує - аби не заважали готуватися до акторської кар'єри. От тільки вона втрапила в халепу і має тікати.
Допоможе він їй чи занапастить? Ну він же надійний, а вона симпатична й обіцяє допомогти в пошуках матері.
Тільки не закохуватись. Це зовсім зайве.

Шматочок:

"-Нічого,якщо я посплю? - спитала уже засинаючи.

-Нічого. Я трохи поспав, сильно попустило. Тепер би попити, але то пізніше, коли від’їдемо. У мене трохи грошей є.

-Трохи? - я аж прокинулася. - та в гаманці грошей вистачить на фуру Миргородської без газу!

-Ну той гаманець я віддав кому треба. Нехай перевірять, чи за ним трупака нема, у мене там знайомі є.  Бо я не знаю, як він до мене потрапив. А гроші мені позичили разом з машиною. Невеликі.  Та нам тут не дуже далеко.

-Ага. Пам’ятаю. В ліс. Джек-потрошитель.

-Не смішно. - а по голосу було чути, що він посміхається, лицемір такий. -  І правда нам в ліс.Там дача  знайомих. Будемо сімейну пару зображувати. Типу зняли на відпустку. Я поки розберуся з тим, що то зі мною  взагалі було. А ти  - не знаю. Сама вирішуй. Мені зайва проблема на шию не потрібна. Не хочеш, не кажи. А як хочеш,то чого б не помогти такій симпатюлі. Може ти ще цілуєшся гарно?

-Ти точно маніяк.

-Я не маніяк, а як сусідам показати, що ми подружжя?

-Ну як, ти ніби вчорашній. Сваритися час від часу голосніше. Обідати разом. Борщ я варити не вмію, до речі.

-Сваритися? І тоді повірять, що ми подружжя - ти серйозно?

-Ну. То коханці за ручку ходять і цілуються. А подружжя сваряться, не розмовляють і сидять кожен у своєму телефоні.

-Нічосі в тебе досвід.

-Це не досвід, а зрозумілий образ. Роби так, і усі повірять. В тебе, мабуть, батьки живуть, як голуби? Не бреши, що ніколи не сварилися.

-Я виріс у дитбудинку. Сімейного типу. Там ніхто не свариться з дорослих. Не при дітях принаймні. І в телефонах не сидять, їм ніколи. Вони ж на роботі.

-А, пробач.

-Нічого пробачати. Мені принаймні не отруїли дитинство отією ругнею і всім таким.

-Тю. Й мені не отруїли. Ти ж питав про те, як створити образ подружжя. Отак треба, як я сказала. А не поцілунками перед сусідами.

-А ще кажуть, що діти розлучення погано переносять.

Ну у нього й питання. Я остаточно прокинулася. Знайшов експерта з розлучень.

-Звідки мені знати. Мої досі разом.  І не розлучаться, я думаю. Де вони ще таких собі знайдуть -  щоб сваритися і всяку драму розводити майже кожного дня. І я їм вдячна. Розбудили таким стилем життя мій акторський талант.

-А, он воно як. Складно воно. Я думав, що сім’я - то затишок і всякі обнімашки.

-Та може. Я не знаю, воно ж в усіх по-різному. Тільки люди хочуть бачити щось одне, коли бачать пару. Цілуються - закохані. Сваряться, але разом - сім’я. Не треба їм показувати щось складне, якщо хочеш, щоб вони зрозуміли, що саме ти їм показуєш.

-Та ти ого як в темі. Звідки? Ніби така мала зовсім.

 -Готуюся до театральної школи. І на психолога вчуся. - здала я всі паролі і явки, от дурепа. -  Звідти знаю. А у мене не буде сім’ї. І так не дуже хотілося, а  тепер знайдуть, душу витрусять, щоб дізнатися про ту пропажу. Я ж не знаю, де воно. То і сказати не зможу.

-Діла. Де ти з бандитами познайомилася? На вигляд ти не з таких.

-Я і не на вигляд. То не бандити. То однокурсник."

Приємного читання 

ВашаКаміла