Сюжет, ідея, персонажі, аутентичність і гумор

Є декілька важливих критеріїв, за якими я зазвичай оцінюю історії, які читаю чи пишу.

Перший критерій - сюжет і його достовірність(щоб вірилось в нього, дякую Мар'яно, додам це тут)) . Так, я сюжетнозалежна, вибачайте.  Але ніякий сюжет не врятує, якщо персонажі будуть пласкими чи надто однозначними. 

Ідею в творі теж хочу бачити. Якщо ідеї нема, якщо твір зовсім не змушує ні про що задуматись, то навіть при цікавих героях і сюжеті рано чи пізно читати мені стає нудно.

Четвертим особистим критерієм я б назвала аутентичність. Цікаву історію не на один вечір, а таку, що запам'ятається, відрізняє від інших саме аутентичність, самобутність, самостійність світу, сітки персонажів, стосунків і тому подібне. Оригінальна суміш змушує думати про твір набагато більше. 

А ще я зрозуміла, що фанатію від гумору)) Але не коли він є основним жанром у творі, а коли його елементи органічно доповнюють основні жанри та сюжетні лінії.  Сама я писати гумор не вмію, але обожнюю його читати...))) 

Взагалі, як на мене, гумор - один з трьох найскладніших в написанні жанрів. Ще один - це фантастика, і особливо її піджанр, фентезі(за офіційною класифікацією фентезі - піджанр фантастики, так). Третій жанр, який мені ввижається доволі складним... Ем. Нє, ну я думаю, мої друзі і так знають, який жанр я маю на увазі ахахаха)). 

Але я відійшла від теми.

Отже, сюжет, персонажі, ідея, аутентичність і гумор.

Незалежно від жанру я вважаю, що саме ці елементи в творі грають ключову роль. 

А якщо цей твір в жанрі фентезі, то порядок ідея-аутентичність може помінятись місцями...)) 

А тепер цитатка:
 

— Є один перевірений спосіб швидко потрапити до ректора, — він простягнув дівчині мотузку. — Потримайте поки, а я відійду і гляну, як виглядає.

Майя поставила у сходів валізу, підійшла і взяла мотузку. Широка блідо-рожева легка тканина була зім'ятою. Через яскраве сонце прапор Академії було важко розгледіти. Хлопчик відбіг і, прикривши очі від променів, став оцінювати результат своєї роботи.

— Ідеально, — посміхнувся він, як здалося Майї, якось кровожерливо. — Закріпіть.

Майя почала закручувати мотузку навколо кнехта. Вона пару раз бачила, як закріплюють прапор в її школі, так що змогла зорієнтуватися.

— Тепер до ректора? — повернулася вона.

— Хвилиночку, — хлопчик глянув на годинник над входом. Потім почав щось видивлятися за плечем Майї, поки задоволено не посміхнувся: — Почекайте тут, і ота мила дама вас відведе, — зазначив він у бік воріт.

Майя повернулася. До Академії йшла жінка. І це була видатна жінка: пишні форми красивої фігури облягало яскраво-пурпурове плаття, такого ж кольору був і крислатий капелюх з павиним пером. Великі кільцеподібні сережки блищали дорогоцінними камінцями, а лебедину шию прикривав шарф з бахромою. Пані помітила Майю, потім глянула вгору і різко встала, немов заморожена. Здалеку дівчина побачила, як її густо наведені пурпурним очі розширилися і скажено блиснули. Жінка вчепилася в дівчину озвірілим поглядом.

— Це що таке?!

Майя спантеличено підняла голову. Як раз піднявся вітер, і з вершини флагштока кокетливо помахували роздуті ажурні панталони.

Кілька секунд Майя просто на них дивилася. Коли ж перед очима склалася повна картина підстави, вона різко озирнулася в пошуках хлопчика. Але того і слід прохолов.

Дама вигукнула якесь закляття. З тіні за нею виросло дві високі чоловічі фігури в фіолетових фраках і... золотими циферблатами замість голів. Майя позадкувала і не встигла відкрити рот, а годинникоголові вмить підняли її з двох сторін під руки й понесли кудись у надра замку.

Скажіть, класно? Ну реально дуже прикольно, мене ця сцена захопила)) І це при тому, що в творі нема жанру "гумор". 

А ще тут є навчання і романтика))

— Невже думала, що повернешся і так просто знову підеш від мене? — посміхнувся Ельдар.
Зіниці хлопця знову стали витягнутими. В їх глибині заграв сріблястий вогник. Майя не встигла отямитися, як свідомість почало огортати серпанком.
— Забудь про нашу розмову ... Забудь про проникнення в кабінет батька ... І про книгу з хусткою забудь ... — м'яко говорив Ельдар, не відриваючи погляд.
Майя тільки заворожено дивилася в глибину синіх очей. І дивувалася, як цікаво, однак, грає там кольорове полум'я. Воно немов лоскотало її думки, ледь зачіпало. Це була не людська магія, як здогадалася дівчина. Вона це відчула, як відчувають смак нової незнайомої страви — з незвички враження досить спірні. Начебто цікаво, але ще не зрозуміло, подобається тобі чи ні.
— ... Ні про що не турбуйся і йди додому спати ... — продовжував нашіптувати Ельдар.
— Яке «спати» ?! — тут же схаменулася Майя, і серпанок зі свідомості одразу спав. — Завтра ж мадам Пуфа мене з'їсть, якщо я не прочитаю три розділи з рун вітру! Задумав мене так зжити?

Тепер по сюжету))

Головна героїня цього твору з дитинства мріяла стати чарівницею. Але її хочуть відрахувати з академії! Крім того, власний батько готовий всіляко перешкодити мрії. Коли вже нічого втрачати, дівчині доводиться йти на сумнівну угоду з однокурсником напівкровкою. І її чекає все, що трапляється в таких випадках: пригоди, зрада і кохання.
А ще - привабливий лиходій))) 

Крім того, в історії є своя психологія та навіть певна міра філософії, це додає глибини. Кожен шар історії відкривається плавно, і те, наскільки глибоко ви зможете пірнути і зануритись, залежить саме від вас.


Якщо цікаво, читайте тут. 

ps. А які критерії важливі для вас?