Привіт!

  Дорогі читачі, з радістю повідомляю, хто ще не бачив, що книга «Покинутий наречений»  повністю дописана! Якщо більше любите завершені історії, саме час починати читати.

  Дуже дякую всім, хто різними способами надихає мене. Завдяки вам продовжую працювати над новинкою

 «Остання дружина страшного»

Буду вдячна, якщо поділитеся, чого чекаєте від цієї історії, судячи з обкладинки і анотації.

А зараз уривочки з наступних розділів: 

̶  Що! — шоковано підскочила кокетка. — Рятуйте! Поможіть! Змія!!! — наробила вереску на ціле поле. Всі жінки, що теж там працювали, налякалися. І собі давай тікати, заглядати під ноги.

̶  Де?! Де змія?! — здійнялася паніка. Лєра дременула в напрямку лісочку, який десь за метрів з 200 від поля. Таня вже не могла витримати, регіт так і рветься з грудей. Аж прикрила рот рукою і зігнулася. Душиться. А потім гукнула:

̶  Лєр, ти куди? В лісі ж вовки!

  Дівка ще гірше злякалася, в паніці повірила. Кинулася бігти в протилежному напрямку.

 Дорош притиснув її до себе, так, щоб не могла рухати руками. Сильніше відчула аромат дорогих парфумів змішаний з запахом алкоголю і тютюну. Як одержимий, провів губами по її шиї ззаду, обпалює гарячим подихом. Прошепотів:

̶  Ти все одно будеш моя, крихітко. По-доброму, чи, ні. Обирай. Але я не відпущу тебе. Бо ти... Ти зводиш мене з розуму. Ти маниш, вабиш, як дурман. Я ще не зустрічав такої, як ти. Такої... Маленької і настільки принципової. А ще... Такої солодкої, — жадібно впився губами в ніжну шийку.

 Різко сіла на ліжку, глянула на покривало. Воно якесь незвичне, зшите з м’якого розкішного хутра. Світло-коричневе з кремовими вставками, ніжне. Але, коли Таня зазирнула під ковдру, стало не до того, щоб милуватися покривалом. Жахнулася. Лежить в самій білизні. На ній немає штанів і кофтинки! Ще й кілька подряпин на руках і ногах.

  Прокляття! Що за... Хто роздягнув? І, що ще було? О, ні!!!

Гарного всім вечора. Хай радість і любов наповнюють ваш дім.

З любов’ю, Лана Іссан.