Що може бути краще за чарівний педель, що змушує тебе взятися до роботи? Лише три таких пенделі. Думаю, що колеги-автори зі мною погодяться. Бо коли в тебе  є недописані історії ти просто не маєш права «пасти смертю хоробрих, захищаючи планету від зла» чи «стати жертвою жорстокої долі» чи «піти у довгоочікувану відпустку». Одним словом, це як бути мамою. Коли навіть сидячи в туалеті ти не можеш зостатися на одинці з собою. Хтось обов'язково постукає… пошкребеться… в двері і «мамкне». От так і недописані історії. Вони «мамкають» з кожного кутка і просяться, щоб їх нарешті дописали. І байдуже, що ти стоїш у черзі в супермаркеті чи сидиш в туалеті.

Знайомтесь, мої чарівні пенделі. Найменшенька історія в жанрі фентезі. Вона бере участь у конкурсі «Ніч перед Різдвом», тому пищить найголосніше. Я вже намагалася їй пояснити, що писати добрі казки треба в гарному настрої за чашечкою какао. Та вона ж маленька і не розуміє всю технологію. А хто бажає її заспокоїти та підтримати, то вам сюди: "Казка про ялинкову зірку."

Мій другий пендель, то така пікантна новорічна історія – подаруночок під ялинку всім кому вже виповнилося вісімнадцять. Хто за олів'є, котлетки й обнімашки, то вам сюди: короткий любовний роман «Безліміт».

І нарешті моє найголовніше дітище, що не дає мені спокійно спати у ночі – історія потраплянки у альтернативну реальність власного життя, роман «Новорічна вітрина». А річ у тім, що там вже намічається фінал. Бо вже всі гості увійшли до будинку, то вже час Марині обрати, хто з них залишиться після того, як годинник оголосить північ.

І звісно ця дитинка встигла порадувати матусю. Бо на сьогодні маємо більш як 4 тисячі переглядів, 140 додавань у бібліотеку і наші перші 100 вподабайок. Дякую всім, хто допомагає виховувати цю «норовливу дівчинку».

Вітаю всіх з наступаючими святами! Бажаю величезного натхнення жити та створювати власне життя за власним синопсисом.