Вчора, сьогодні та завтра.

Мої вітання всім добрим людям!

Як воно? Як проходить ваш вівторок? Сподіваюсь, все зер гуд, тобто, дуже добре. 

Я до вас з пропозицією зазирнути в майбутнє! В сенсі, з анонсом.

Що ж там нас чекає на цьому тижні? 

Глобально не скажу, знаю тільки, що у цю неділю св.Миколай принесе всім слухняним дівчаткам та хлопʼяткам подаруночки під подушку, а може у черевик щось покладе (таке теж трапляється).  

А мої золоті читачі матимуть на цьому тижні 4 нові глави. 

Перша з них вже опублікована ТУТ вчора, а далі графік такий: 

15.12.21 (Ср.) — глава 16 або Про дитячий садок та дорослих людей 

17.12.21 (Пт.) — глава 17 або Тому що я — Бетмен

19.12.21 (Нд.) — глава 18 або Je t'aime ... Paris!

З усього цього різноманіття глав ми дізнаємося, зокрема, про те, що:

• Сварки між чоловіком та жінкою — то “будні всіх одружених пар”.

“  — Будні?! Ти б чула, як він мене обзивав! Випер з машини під дощ!

  — Так, Софочка, закінчуй мені цей плач Ярославни! Це ти ще не чула, як Дмитро Михайлович вміє! 

    — Дімка?! Та не бреши! Він же тебе любить безбожно!

    — Ага! Дімка твій золотий! Безбожник цей! Як заверне бува, ховайся в жито! Знаєш, по молодості ображалась, нервувала — як ти оце. А зараз… Говори, говори, мені голос твій приємний. Й з тобою таке буде. Якщо мозок є. Ще на них свої нервові клітини витрачати. Тут дітей вистачає. От хто вміє довести! …”

• “…часи рабства минули вже скоро 200 років як. 

Й взагалі, через тебе я не можу ні з ким нормально зустрічатися. Ти ж як неандерталець! Мушу бути обережною, щоб ти людей не покалічив.

   — На що це ти, чорти б тебе побрали, натякаєш? Що їх, — він кивнув головою у мій бік, — у тебе було багато? Просто ти їх ховала?

   — Яка тобі різниця? Зараз я маю чоловіка. Й це не ти! 

  (Обережніше, Софіє Вікторівно! На хворобу ж так з ним розмовляти?! Злити цього ведмедя!)

    Він з якоюсь ледь стриманою люттю зиркнув на мене. Потім знову звернувся до Софії. В його голосі було щось таке, що мене не на жарт збісило.

   — Ти геть втратила сором, — сказав він вбивчо холодним тоном. — Уже з підлеглими …”

• А ще виявиться, що Софія не що інше, як справжній скарб.

“... — Чув? Я — справжній скарб! Люди даремно говорити не будуть, — звернулася я до Яна.

   — Ага! Це він тебе в офісі не бачив, — відреагував він. — Й квартиру ти йому не намагалася спалити. Й сценки з Плейбоя перед ним серед ночі не розігрувала.

   — Я й тобі не намагалась, — кинула я йому. — А щодо Плейбоя. Побійся бога! Який то чоловік буде на таке жалітися. Я починаю сумніватися у твоїй... мужності.

   — А ти не сумнівайся! Й перестань з тим нещасним французом загравати! А то ще подумає про тебе щось геть не хороше.  

   — Наприклад?

   — Ну, не знаю… як сказати, щоб не образити.

   — Так, любий, ображати мене не раджу. Ти мені краще скажи, з якого дива такі переживання щодо того “нещасного француза”? Невже ревнуєш?...”

А саундтреком до “Упсика!” на цьому тижні буде ось ця пісня:

Все, людоньки, більше діставати вас не буду.

Дякую за увагу! 

Всім гарного настрою та вдалого дня!