Причепурила бровки, підвела вії, нафарбувала губки...Невдоволено зиркнула на себе в дзеркальце і поправила зачіску. 

 - Я готова, любий! 
Не відреагував. На екрані монітору космічні прибульці загрожували захопити Всесвіт — місія була майже нездійсненною, але весь загін відважно тримався. Витираючи сльози, розмазала туш по віях, ледь чутно зітхнула:

- Хєрова туш якась. Треба було Лореаль брати. 

Взяла спонжик, змила макіяж і почала знову виводити рівнесенькі стрілки. Десь на фоні роздавалися гучні звуки — в сусідній кімнаті тривала запекла битва. 
Провела пензликом по щоках, утворюючи “натуральний, ледь помітний рум’янець” і додала крапельку хайлайтера для “ледь помітного сяяння”. Прискіпливо оцінила результат, зробила пару селфі в сторіз. Продовжила вимальовувати вії. Блимнули сповіщення: “Красунечка”, “Сексі”, “Кралечка”, “Вогонь” — прилетіло в реакції. 

- Чого це ти так всміхаєшся? — насторожено запитав винищувач монстрів, на хвильку відволікшись від екрану. 
Не відповіла. 
- Ти мене що, ігноруєш? — насупився ображено.
Знову мовчання. 
- Ти така гарна у мене. Найкраща просто — змінив тактику. 
- Пішли вже гуляти, дістали твої ігри.

Вильнула хвостиком і юркнула в передпокій. На обличчі сяяла задоволена усмішка.