Привіт)

Перед тим, як розповісти цю історію, я довго вагалася. По-перше, дехто може вважати її компрометуючою, а мене, в якійсь мірі, богохульницею. Тож одразу, хочу запевнити, що просто вирішила поділитися реальною історією з життя. Особисто я, жодним чином не намагаюся підривати віру чи змушувати сумніватися у власній релігії. Відношуся з повагою до представників усіх релігійних конфесій. Серед прихильників кожної з них є порядні люди й ті, з якими не хотілося б мати справи.  По-друге, була дуже вражена. Настільки, що навіть, не могла говорити про це. Усі проблеми родом з дитинства.  І я, як мати дівчинки, почала серйозно задумуватися над методами її виховання.

Зізнаюсь, кінцівку вирішила змінити, адже являюся шанувальницею хепіендів))) Ну, і звісно ж імена головних героїв та деякі факти з їх біографії змінено. 

Цікава Ваша думка) І звісно посилання й фрагмент для ознайомлення.

ПАДША

Зараз ніхто з членів моєї колишньої християнської церкви не зможе точно сказати, коли саме мене почали вважати пропащою жінкою. Коли я перестала бути однією з них. Та я пам’ятаю. Пам’ятатиму цей день вічно, і після смерті. День, коли маленька дівчинка волею дивного збігу обставин, стала предметом осуду й поблажливих жалюгідних зітхань з боку людей, яким теж далеко до еталону добродії. Мої однодумці, найближчі й найрідніші для мене люди, навіть вислухати мене відмовилися… Мій всесвіт рухнув водночас разом з фундаментом віри. Тепер я падша… І щодня своїми вчинками підтверджую отриманий в юному віці статус.  Якщо пекло на справді існує, то певно на мене там вже давно зачекалися.