Додано
02.12.21 22:08:29
Загадаємо бажання?
А я вірю, що це особливий Новий рік! І точно знаю, яке бажання загадати. А ви?
Закохана у свого студента. Вона не може переступити межу, але й не має сил забути про нього. Новорічні свята без пронизливого погляду темно-сірих очей не приносять стільки радості, як раніше. Тільки велика дружня родина допомагає не розклеїтися остаточно. Випадково загадане бажання здається великою помилкою. Але що як це особливий Новий рік?
Тут мав би бути крутий текст про те, що я ненавиду викидати моменти з книг і сорок тисяч знаків для мене - занадто мало, але я пишу цей блог другий раз через криві рученьки, тому просто подивіться на ці фото й прочитайте моє оповідання.













А от бідного Мурчика взагалі викинула з оповідання. Недарма він сердився у мене...
"Перший день дві тисячі двадцять другого зустрів снігом. За вікном досі мело, й все покрилося білою пухкою ковдрою. Ася тихо вийшла у вітальню, де на дивані ще й досі спала рідня. За вхідними дверима горланив кіт. Ася відчинила їх і поглянула на чорного улюбленця, якого подарував їй Сашко минулого року. Мурчик сидів весь припорошений снігом, дивився на Асю злим поглядом, ніби винив у тому, що це вона пів метра снігу на землю висипала. Потім гордовидо зайшов у дім, ніби всім послугу робив, сердито дриґаючи при цьому хвостом, і вмостився на лежанку біля батареї."
Ну а якщо ви дісталися аж сюди, то бажаю зустріти цей Новий рік у колі близьких. Щоб з теплотою, подарунками та святковим настроєм.
А я повертаюся у своє літо))))
Богдана Малкіна
3444
відслідковують
Інші блоги
Любі читачі, сьогоднішня глава книги "Аудит для боса-жиголо" — це просто суцільний вогонь, тонкий гумор і... несподіваний компромат! Якщо ви думали, що Макс — це єдина проблема Марти, то ви просто ще не бачили,
Вітаю, мої чудові. Мені вдалось зловити кілька гарних циферок))) Хоч це і не так багато, але я неймовірно тішусь кожному прочитанню і коментарю. А поміж тим, історія Ніки та Корвіна продовжується. Чим
Перші два розділи вже написані. І, здається, наш експеримент співавторства між незнайомими людьми стає цікавішим, ніж я очікувала... Переходьте за посиланням до книги... Тільки ти Ми домовилися про головне правило:
«Що зі мною, пресвята Діво? Чому? Чому так жарко і боляче? Хоч би не захворіти... страшно втратити таке місце...».
Руки тремтіли. Голос зривався, горло ніби стискало.
В церкві було напівтемно. Святі уважно, наче співчутливо,
Він швидко вибрався на берег, підхопив мене на руки й обережно опустив на траву. — Ей, мала… Лізо, — голос здригнувся. — Ей?! Я не ворушилася. Влад поспіхом прибрав мокре волосся з мого обличчя, тремтячими


2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКотик класний. У мене колись такий був. Його обожнювала вся родина:)))
Інна Камікадз, Він мені нагадує Бегемота з "Майстра та Маргарити")
Який зимовий, атмосферний блог. Дякую за запрошення і побажання. Біжу читати!
Мартін Штарк, Щиро дякую) думаю, після прочитання Ви поглянете на ці фото зовсім інакше))❤
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати