Пам'ятаєте як у дитинстві мама змушувала пити гіркі ліки? А що робити коли треба. А бувають же і люди, що гіркі аж зашпори заходять, а доводиться ж спілкуватися. Та вихід є завжди.

Дізнайтеся як його знайшли герої книги Олена Блашкун

 "Він мене дістав. Вона мене дістала".

Анотація до книги:

Знадобилася лише хвилина, щоб Алекс зрозумів - наречена його брата той ще "фрукт". Нахабна, самовпевнена й охоча до чужих грошей. Втім, що очікувати, якщо інших й не траплялися на шляху молодшого? Попри непорозуміння між ними, Алекс готовий взятися до справи й вивести блонду на чисту воду.

Серйозно? Ось цей пихатий півень і є братом її коханого? Ніці було важко повірити у це, адже більш несхожих братів вона ніколи й не зустрічала. Ну то біс із ним - вона не дасть себе залякати, нехай навіть і не сподівається!

А ось вам шматочок цукру від гірких ліків:

- Щось загубила?

Вероніка здригнулася і мимоволі відступила до краю даху.

- Що ти тут робиш? - очі дівчини тут же звузилися, з підозрою глянувши на порушника її самотності.

Вона навряд чи помітила, що перейшла на «ти», хоча весь вечір наполегливо зверталася до нього на «ви».

- Слідкую за тобою. Шукаю будь-яку можливість, щоб залишитися наодинці, скористатися твоєю безпорадністю і вдосталь насолодитися помстою за вчорашнє приниження, - з кожним словом Громов підходив на крок ближче, а в кінці зовсім взяв завмерлу від подиву дівчину за підборіддя, примушуючи її поглянути йому в очі.

- Прибери. Свої. Руки, - жорстко сказала дівчина, не розуміючи, жартує він чи говорить серйозно.

- Або що? - він схилився над нею, і на губах заграла нахабна посмішка. - Закричиш? ...