Анонс нового роману!

Привіт усім!
Я в передчутті закінчення історії "Втратити Віру", а отже - не втрачаємо позитиву, бо попереду нова книга з цього циклу (сподіваюся вона буде заключною, якщо звісно, не з'явится ще один герой, якого я не зможу ігнорувати), хто не читав - запрошую, усі книги циклу можна читати окремо, герої лише іноді з'являються у книгах про своїх друзів, але обов'язкового прочитання усіх частин не вимагаю))

Отже. У нас залишається прекрасна парочка на ім'я Юлія та Максим. Ой тяжко, ой важко їм буде. Доньці слідчого та охоронцю торгівця зброєю і не тільки, але кохання-ж подолає все, чи не так? Навіть якщо на порозі з'являється "наречена"? Чи навіть коли тато готується до вбивства потенційного зятя, попередньо діставши через знайомих його особову справу? Чи навіть тоді, коли дівчина, яку ти кохаєш, прямим текстом каже, щоб ти йшов до нареченої, про існування якої і не здогадуєшся? А можливо, коханню може стати на заваді твоя власна родина, а точніше одна настирна родичка? От і дізнаємось, чи справді все прощає і терпить кохання))
Історія про Юлію та Максима, стартуватиме 20 жовтня. Мені потрібно трішки часу, щоб розібратися з книгами, що все ще пишуться. І уже 20 жовтня, як завжди о 19.00 ми з вами зустрінемось у книзі "Не зможу без тебе".

А поки - маленький уривочок, вирішила, що так буде краще, ніж додавати анотацію))

- Жуйте пил, дурні! - чую крик і йду на зустріч. Зараз.. зараз я предстану перед нею рятівником і Юля нарешті вислухає мене. Але бачу як три гопники стоять і дивляться вслід дівчині, що на швидкості Формули 1 біжить нічною вулицею.

- Чуєш, мужик, ми так не домовлялись! Ти казав що ми підійдемо, вона закрчить про допомогу і все.. ми гроші не повертаємо! - один з чоловіків бубонить і розвівши руками, зникає у темному провулку, а я залишаюсь, мов дурень стояти і ковтати пил, як вона і сказала.

Знав-же, що Юля в дитинстві та юності легкою атлетикою займалась, але не думав, що навіть після нічної зміни вона зможе втекти! Що я, чорт забирай, роблю? Найняв трьох студентів-фізруків, щоб вони зробили вигляд, що переслідують її, а я весь такий гарний прийшов на допомогу, врятував її і забрав додому, а вона вислухає нормально і зрозуміє?

Як я взагалі докотився до такого життя? А а зараз розкажу вам як!

З любов'ю, Дарина Соль.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
що це?
Чи не занадто говорити людині "я в тобі розчиняюсь" коли ти справді так відчуваєш?
Ностальгія та арти від ШІ
Вітаю мої любі. Не збиралася я писати цей блог, але мій улюблений сайт на якому я робила ілюстрації до книг, припиняє роботу. Передивилася всю бібліотеку зображень, яка накопилася за досить довгий період, і вирішила, що
Презентація моєї книги "Тіні за Порогом"
Магія, що поглинає. Світ, що втрачає світло. Темрява, яка ніколи не пробачає. ? Чи зможе герой зберегти своє людське "я", коли межа між світлом і темрявою стає тоншою за дощ? ? Готові зазирнути за поріг? Дощ
"Лис" - схоже це успіх)
Всім доброго часу доби. Моє оповідання «Лис» викладено на цьому сайті вже майже 2,5 роки. І це після того, як я в черговий раз перереєструвався ‘:-) До чого це я? За цей час оповідання вже має 9680 переглядів, а це 1613 повних
Подробиці про новинку "В безпеці його дотиків" ❤️
Вітаю, мої прекрасні вогняні читачки! Ви бачили, що стартувала книга "В безпеці його дотиків". Мені приємно спостерігати, як ви зраділи, що книга знову зʼявилась на сайті. Так, це перезапуск. Чому? Це оновлена історія
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше