Хто вона? - Завіса привідкрилася саме сьогодні.

Вітаю!

Запрошую до читання історії Максима та Каті у книзі "ПРІРВА МІЖ НАМИ".

Сьогоднішній розділ привідкриє завісу зіткану із таємниць та нарешті розкаже, хто ж вона, та таємнича красуня, що заполонила думки будівельного магната та стала світлом у його темряві, натомість вкравши спокій.

"Прірва між нами" - оновлення вже на Букнет.

Фрагмент для ознайомлення:

- Гарно виходить, - Макс не зміг не прокоментувати те, як Осиний сколихував водну гладь, розсікаючи приборкану та заковану в стіни басейну, водну стихію. – До змагання готуєшся? – кліпнув по дружньому оком та опустився у прохолодну вологу, що швидко спровокувала парад мурах по всьому тілу, аж допоки шкіра не адаптувалася до нової температури.

- Життя – суцільне змагання, - зауважив Стас, згадавши, як у свій час подібні тренування врятували йнатомістьому життя у прямому сенсі.

- Поважаю, - похлопав Горін чоловіка по плечу, коли зрівнявся з ним очима. – Що у тебе? – запитав про те, що його турбувала найбільше.

Не дарма ж він зірвався посеред білого дня до басейну, який відвідав другий раз за декілька років. Руки чесалися, а під ложечкою смоктало, рефлекторно скорочуючи м’язи десь посеред шлунку. Це точно було хвилювання в передчутті чогось важливого, і, хоча Горін не подавав виду, та від того хвилювання, його підкидало більше ніж на хвилях, що билися об бортики блакитного кахлю.

- Багато чого, - розгрібав Осиний воду біля себе стараючись втриматися та не піти завчасно під воду, - навіть не знаю з чого почати.

- Давай вже якось по порядку, - пробурмотів Макс, розуміючи, що деяка інформація не буде йому доброю.

Своїм професійним поглядом чоловік з накачаною спиною кинув оком по бокам та переконавшись, що поблизу немає зайвих вух, запитав:

- Ти знав, що три роки тому Катерина Наумова працювала у одному із твоїх філіалів з продажу готових квартир від забудовника тільки тоді у неї було інше прізвище. Руденко. Наумова – це дівоче прізвище її матері, на яке вона з часом змінила дане при народженні?

- Вперше чую, - спокійним голосом відповів Макс, а у самого серце затріпотало від неочікуваної інформації. Звісно, що Горін сам не наймав людей на подібну ділянку, але, якщо вже Катя і правда працювала у нього в фірмі, то на якомусь із заходів він повинен був її бачити, бодай один раз.

- Три місяці, - зауважив друг, що ретельно збирав інформацію не пропускаючи нічого, - а потім різко звільнилася в один день не вийшовши на роботу та написавши заяву заднім числом.

- Навіть так? – Макс замислився дивлячись кудись в далечінь, перекидаючи в думках, що ж могло спровокувати подібну поведінку. Напевно, це було щось серйозне, щось емоційне, як сама дівчина.

- У дівчини немає рідних, - Стас добре знав свою справу та почав подавати інформацію на яку чекав його друг, з цікавістю слідкуючи за реакцією Макса. - Ні братів, ні сестер, - ці слова сказав з особливим присмаком в голосі, розуміючи як тяжко бути самому, без підтримки та любові. Можливо, дівчина і не була круглою сиротою, як Осиний, та сам цей факт змушував його дивитися на історію Катерини Наумової по іншому. - Коли їй було сімнадцять, мати померла від онкології, пролежавши одинадцять місяців в лікарні під опромінюванням, якого не витримала, а батько пішов слідом за ненькою, через півтора роки після її смерті, від алкогольної інтоксикації, - підгрібав воду та іноді спльовував те, що потрапляло до рота. - Сусіди говорять, зламався.

- А дівчина? – повернув друга у потрібне русло.

Горін підплив до бортику так і не почавши свій великий заплив, і Осиний послідував його прикладу, вчепившись в опору. Звісно, що Максу важко було слухати про подібні важкі моменти в її біографії, але його більше цікавило теперішнє, а не минуле. Хоча, зважаючи на її минуле, можна було зрозуміти деякі реакції її поведінки. Життя її не балувало, а навпаки…

- Живе зараз у двокімнатній квартирі у спальному районі міста, яку отримала в спадок після смерті батьків, - продовжив Стас. - Чоловіка немає, як і дітей, - від цих слів у Горіна очі загорілися по особливому, а на обличчі замайоріло задоволення, що прийшло разом з полегшенням. - Кажуть, ні з ким довгий період не зустрічається. Сама по собі. Працює у невеличкій фірмі, що спеціалізується на будівельних матеріалах, - продовжував далі викладати все, що знайшов на дівчину через своїх людей. – Менеджер по роботі з оптовими клієнтами, і, мушу сказати, - не поганий. Має найвищий рейтинг у тій фірмі. Начебто нічого такого… але… у неї на рахунку лежать двадцять тисяч доларів, які ніяким чином не співпадають з її доходами.

Останнє речення зачепило за живе, адже якщо в справу вступають гроші, тим паче такі, не маленькі, навіть по рамкам генерального директора, будівельного магната в кінці кінців, то треба бути на сторожі.

- Можливо це спадок, який вона притримує до кращих часів? – Горін навіть не розумів чому хотів очистити її ім’я та відразу відкинути усі упередження.

- А може це хабар? – запитуючи, Стас свердлив Макса своїм пронизливим поглядом, розуміючи, що майже закоханий друг, який раніше не пропускав жодної спідниці, загубив здоровий глузд та логічне мислення десь по середині між хтивими бажаннями та мисливським інтересом. - Корпоративний шпіонаж ніхто не відміняв, - м’яко дав зрозуміти, що він сам думає з цього приводу. – Так все і працює. Молода, гарненька дівчина, що знаходиться в біді, або потребує грошей, - Стас говорив і дивився як міняється міміка друга від кожного наступного його слова. - Я не говорю, що так і є насправді, Максе, але рекомендую перестрахуватися. У тебе за спиною мільйони, і навіть не за це треба переживати. Подумай, що буде із тисячами сімей, людей, які на тебе працюють, якщо в один день все твоє царство рухне. Ти не можеш бути настільки безпечним.

ЧИТАТИ КНИГУ

Підписатися на автора