Доброго дня☕

Нещодавно моя колега запропонувала флешмоб під назвою #історія рецептів. Я завжди стараюся приєднатися швидко, але цього разу напевно остання. До речі, дякую чарівні Марі Керімей за запрошення! 

Скажу відверто, останні роки мало проводжу на кухні, хоч готую, скажемо так непогано:) проте саме ініціатива колеги змусила мене згадати мій перший кулінарний шедевр італійської кухні:)

Що може знати людина про кухню країни, в якій перебуває декілька днів? Правильно - нічого! Як сьогодні пам'ятаю,  як вперше  приїхала до сонячної країни. На вулиці був пекучий липень, 12 липня ніколи цього не забуду:), я приїхала до мальовничого містечка Імола (Болонья) відразу ж пішла працювати. Одного дня сеньйора попросила мене приготувати "цукіні ріп'єні" ( кабачки з начинкою). Цілу ніч я не спала, бо думала, як маю приготувати. Вирішила подзвонити до жіночок, з якими вже встигла познайомитися і запитати, але нажаль ніхто мені так і не відповів, або сказав, що спитай у сеньйори вона тобі скаже. Одним словом робила так, як зрозуміла, а розуміла я тоді мало)))), може слів сто знала може ні:). Тоді плюнула і розпочала приготування, так, як вважала краще: відварила кабачки цілі, це я зрозуміла з розповіді своєї господині, фарш закльоцала в кращих традиціях української кухні: цибулька часничок, чорний перчик, сіль - протушила. Тоді взялася думати, як зробити дірку в кабачкови. З горем, але виколопала дірки і начинила фаршем. Моя сеньйора  їла, мовчки, але на другий тиждень показала як правильно це робити. Виявилося потрібно, спеціальним прибором вийняти середину з сирих кабачків, наповнити їх сирим фаршем і протушувати в томаті сорок хвилин, на маленькому вогні.Чесно, мені соромно було довго! 

От так!  Дякую всім хто завітав до блогу!

Ваша Каміла♥️