Привіт!

Сьогодні, гортаючи календар, побачила цікаве свято. Виявляється, 15 вересня відзначають День 

Мабуть, з кожним із нас траплялося, що ми думаємо про щось: "обов'язково зроблю це... коли-небудь". І в результаті не робимо цього взагалі, або ж здійснюємо свою мрію з великим запізненням.

Я, наприклад, свого часу, зареєструвавшись на Букнет ( тоді ще Літнет) на початку 2018 року, подумала: "Треба коли-небудь щось написати і викласти сюди".

І благополучно забула про свої плани на цілий рік. 

А також часто дивлюся на інформацію про різні літературні конкурси, навіть закидаю її в спеціальну папочку на комп'ютері і думаю - ну, от уже тут точно треба взяти участь... А потім відкладаю і відкладаю, бо знаходяться справи терміновіші.

Як часто ми відкладаємо творчість "на потім", бо на першому місці - робота, сім'я, друзі, домашні справи. Потім жалкуємо, що не скористалися тим шансом, який посилало життя.

Зараз я вирішила не відкладати нічого. Просто у свій розклад дня обов'язково додавати час тільки для творчості. Хай це буде півгодини чи година в день, напишу я одну сторінку чи кілька абзаців - але вже не матиму того відчуття, що час протікає крізь пальці, а я нічого не встигаю...

І ще написала на першій сторінці свого щоденника "Не коли-небудь, а прямо зараз!"

А як ви боретеся із синдромом "коли-небудь"?