Єдина знижка на передплату))

Вітаю, мої красуні)))

Сьогодні діє знижка на передплату книги

Шторм

було 45 грн

сьогодні 33,75 грн

Тема книги: Відмовивши йому вона викликала шторм на свою голову

Анотація до книги "Шторм"

Даніель Шторм - небезпечний, харизматичний, владний та жорсткий чоловік. Він не звик, щоб йому відмовляли. Він не звик, щоб хтось не хотів йому догодити. Він не звик, що хтось може сказати йому “ні”. Але я сказала і саме цим викликала шторм на свою голову. Чоловік зробив усе, аби принизити мене, помститися за мою відмову. Ненависть. Вогонь. Лід. Бажання. Повне підкорення. Все це стало моїм життям через нього… Але я буду пручатися, я буду воювати за себе. Я буду намагатися не здатися...

Графік виходу нових глав: пн, ср, пт

Уривок:

— Я не буду слухняною, — шепочу й твердо дивлюся в його очі. — Я не буду маріонеткою у твоїх руках. Так, я тобі танцюю, але… я не твоя. 

Ні звуку. Чоловік не змінює пози чи погляду. Він просто стоїть нагадуючи статую, бездушну, беземоційну, котра не вміє нічого крім як спостерігати за усім з виразом обличчя, немов всі навколо лише сміття.

А потім Даніель підіймає свою праву руку й повільно, наче пересилюючи себе, обхоплює моє зап'ястя. Притягує до себе одним рухом. Обіймає, змушуючи впертися обличчям у його ключиці, притискає до тіла за талію й потилицю. Я чую як сильно б'ється його серце. Слухаю кожне тук-тук затамувавши подих, чітко розуміючи, що якби Шторму було байдуже його серце не калатало б так сильно. 

Вдихаю грозу у легені, наповнюючи їх озоном й одразу заспокоююся. Стає легше дихати. Ніби щось страшне обійшло стороною. Розслабляюся та обвиваю чоловіка за талію руками, вже сама притискаючись до нього. 

Безпека. Тут я у безпеці. Нехай і він став причиною небезпеки. 

У його руках лід, який заспокоює мій вогняний страх. У його дотиках крига та спокій води, завдяки якій сльози висихають. 

* * *

— Доброго ранку? — Запитую, не вітаюся.

Чоловік заведений до межі, і це зовсім не та межа, з якою я звикла боротися. Ця інша. Ця темна і страшна. І я знаю — подібне не для моїх очей. Така як я, ніхто, не повинна бачити такого, як він таким. Але я бачила. 

Сині, глибокі очі Даніеля проходяться по мені довгим поглядом. З кожним сантиметром як він дивиться на мене, він дихає м'якше, спокійніше, тихіше.

— Злякалася? — Рівним голосом запитує.

— Ні, — брешу. 

Шторм вигинає брови демонструючи, що не вірить мені. 

— Одягнися, їдемо до нотаріуса.

Він розвертається, щоб йти. Мій вигук зупиняє його:

— Ти можеш розповісти мені.

Повільно, так, що вже шкодую, що взагалі подала голос, він обертається. Погляд здивований, губи стиснуті у тонку смугу. 

— Розповісти що? — Вкрадливо.

— У тебе ж щось сталося. Іноді чужій людині легше розповісти, ніж близькій. 

— З чого ти взяла це?

Замовкаю. Обтягую футболку нижче, ховаючи спідню білизну. Тепер з'явилося відчуття, ніби я гола перед ним. 

— Просто ти так кричав. Я думала…

— Ти тут не для того, щоб думати. Одягайся. — Різко кидає та виходить, закривши за собою двері. 

— Як скажеш, — саркастично рикаю замкненим дверям та повертаюся до них спиною. — Самозакоханий козел!

Приємного читання!