Хто вони — ваші герої? Звідки ви писали їх? Але найбільше цікавить мене інше, як вони страждають на сторінках ваших книг? Питаю все це не просто так. Я зібралася вбити головного герої в книзі "Вічність. Хроніки Марка"- ось цього самого марка я і хочу пришити. Але він безсмертне створіння тому його просто так не знищиш, тут ні куля, ні меч не допоможе. Хотіла зробити все по тихому, а потім поставити читача до відома, так то і так, наш славетний непереможний герой здох, але ні... Подруга вимагає епіку, стверджує що має бути накат емоцій, щоб читач аж рот роззявив від цікавості. Ще трохи й беруся за цю важку для мене, як автора главу. Вчора коли усвідомила, що прийшов Марковий час, чесно, стало трохи сумно, і моторошно. "Ну як так" - подумала я, — він герой з найдавнішої моєї книги, а тут треба попрощатися з ним, а що далі?
А чи так само ви страждаєте за своїми персонажами? Діліться в коментарях способами катувань, і любовних теж, якщо бажаєте!
В мене ще недостатньо досвіду, бо маю лише один роман, а оповідання у розрахунок не беру (до того ж, збірка взагалі складається з історій з життя, тому там всі реальні люди, вигадувати нічого не тре)
У книзі "Право вибору" прототипами головних героїв стали також реальні люди, проте історія вигдана, ще й містика) тут погоджуся з висловом Наталі, бо в мене також герої жили власним життям і діяли не завжди навіть за моєю початковим задумом))
Сумувати за героєм, мені здається, це нормально, але він може сам вирішив, що настав його час ;)
Гарне питання))) сприймаю їх абсолютно автономними із власним саморозвитком і характером. Переважно я лиш починаю писати, далі їх образи ведуть самостійно))) Тому деякою мірою я вважаю їх жителями моєї уяви))) Може звучить дивно, та я внутрішньо проживаю свої книги, і мої герої мов рідні залишаються у серці.
А ще, як не крути, в будь-якій книзі я знаходжу героя, що має щось від мого характеру, з додаванням моїх же амбіцій, мрій і надій. Такий герой чи героїня народжується не заплановано. Я пізнаю його уже після, в процесі перечитування готового твору))))
В тебе таке буває?
Зараз читаю дуже багато блогівЮ де новачки розчаровуються через критику від інших авторів. Як на мене, підтримка дуже важливо на початковому етапі. Так, критика теж має місце бути. І вона інколи навіть допомогає авторам
Любі читачі! Через спосіб життя (я працюю приблизно по 16-18 годин щодня) я майже нічого не встигаю. А сьогодні на додачу звалилася з температурою, яка завадила мені стартувати з новою книжкою та відредагувати "Швидкі
Привіт, мої любі Спокусники! Бестселер! «Святкова розпуста» Новий розділ вже на сайті: Брехня так просто не розчиняється, їй потрібне каяття. А я все ще несла її з собою, як важкий багаж. Вже наступного тижня
Вітаю. Сьогодні поговорими про колір любові - білий. Для ції історі білий колір любові це батьківська та родинна любов. Де любов є безумовною, а значить чистою. Сьогодні вийшов новий розділ. На початку цієї книги познайомлю
Щиро дякую всім хто підписався на мою письменницьку сторіночку❤️ Та допоміг мені відкрити нові можливості цієї платформи✨ Бажаю всім гарного вечора та тихої ночі✨
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВ мене ще недостатньо досвіду, бо маю лише один роман, а оповідання у розрахунок не беру (до того ж, збірка взагалі складається з історій з життя, тому там всі реальні люди, вигадувати нічого не тре)
У книзі "Право вибору" прототипами головних героїв стали також реальні люди, проте історія вигдана, ще й містика) тут погоджуся з висловом Наталі, бо в мене також герої жили власним життям і діяли не завжди навіть за моєю початковим задумом))
Сумувати за героєм, мені здається, це нормально, але він може сам вирішив, що настав його час ;)
Гарне питання))) сприймаю їх абсолютно автономними із власним саморозвитком і характером. Переважно я лиш починаю писати, далі їх образи ведуть самостійно))) Тому деякою мірою я вважаю їх жителями моєї уяви))) Може звучить дивно, та я внутрішньо проживаю свої книги, і мої герої мов рідні залишаються у серці.
А ще, як не крути, в будь-якій книзі я знаходжу героя, що має щось від мого характеру, з додаванням моїх же амбіцій, мрій і надій. Такий герой чи героїня народжується не заплановано. Я пізнаю його уже після, в процесі перечитування готового твору))))
В тебе таке буває?
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати