Невдалий вечір? Чи солодка насолода? 

Я притягнула склянку до губ і осушила її до самого денечка. 

Хай котиться! Негідник! Покидьок. 

– Ооо... Бажаєш напитись, – чую його несмішливий голос і в ту ж секунду, виливаю на нього іншу склянку з коньяком. Вмістиме потрапляє йому в обличчя і чоловік витирає очі сорочкою. 

– Істеричка! – Кричить до мене та ловить мій ляпас. Закладає мої руки мені за спину та закидає собі на плече. 

– Відпусти! – кричу та б'ю його ногами. 

– І не подумаю, ненормальна. Зараз я навчу тебе манер, – злиться та несе мене у бік готелю. 

– Допоможіть! Викличте копів! – Кричу людям, але на мене ніхто не звертає уваги.

– Та всім на тебе начхати, – говорить він з насмішкою. 

– А тобі я бачу геть весело? – Скриплю зубами. 

– Ага. А зараз буде ще веселіше. 

– Сергію, відпусти! Заради бога, – ледь не скиглю, коли він проходить повз адміністраторів готелю, які косяться на нас. 

– Їм байдуже, – ловить мій погляд і продовжує йти до ліфту.

– А мені, ні, – злюсь ще більше. 

_______________________________________________________________________________________