Знову пхаю свого нова у вашу творчість

 Продовжу опитування:

Як ви пишете, і які умови для цього потрібні, з яким інтервалом, яку кількість часу?  Щодня, чи як я, з великими  інколи кількамісячними перервами?

Що для вас ваші книги?

Звідки берете історії,  про кого вони, та на кого схожі ваші герої? Чи снилися вам задуми ваших книг, чи не дають спати ваші літературні борги?

Скільки вас  та вашої душі у написаному вами?

В мене була історія, коли один знайомий намагався мені довести, що раз я пишу історію про зраду, то сама мала схожу травму, а я у відповідь намагалася йому довести, що  моя героїня це не я. 

Як створюєте своїх не картонних героїв?

Чи спостерігаєте за перехожими, їх емоціями, чи я тут одна така маніячка підпільна?

Діліться відповідями на ці запитання, і розповідайте, якщо маєте що розповісти!

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Наталі Паррел
29.08.2021, 21:56:56

До речі, з твоїм знайомим не згода зовсім. Я хвала Господу, не переживала те що переживають мої герої, тьху-тьху))) може деякі моменти дійсно відшукую у собі, та далеко не все))

avatar
Наталі Паррел
29.08.2021, 21:54:50

Як багато питань)))
І так, писати люблю в тиші, хоча останні роки  навчили цілковитого абстрагування)))) іноді пишу навіть у громадському транспорті на телефон. Так написалася ціла перша частина глави "Забуті", з книги, "Знаюча".)))
Пишу відповідно до настрою музи))) але переважно можу тим займатися щоденно, окрім днів коли примхлива пані йде у відпустку. В житті був творчий перерив у півтори роки.
Для мене мої книги це цілі світи, де я проживаю усе зі своїми героями. Емоції  пропускаю через себе, щоб мати змогу описати вірно почуття героїв. Це тема про яку можу багато писати, тому на цьому крапка)))
Історії іноді просто виникають перед очима, а часто бачу сюжети у снах. Тут теж дивакувата тема з цим, тому просто я їх бачу усюди)))
В книгах обов'язково є герой змальований частково з мене. Це виходить випадково, спершу намагалася перевиховати прототипа, та зараз не ламаю. Таким він народився, таким і залишається.
Іноді буває, що підглядаю за людьми, щоб взяти їх за прототипів, але не часто))) Хоча в книзі "Департамент зовнішнього прикриття" головні герої списані ретельно. Книга почалася з жарту колег, що про них книгу я не напишу)))
Дякую. За питання, було над чим подумати.

avatar
Кейтрін Шкроб
29.08.2021, 20:14:54

Немов інтерв’ю! Пишу тільки в суцільній тиші і не швидко, бо занадто дотошна (сотні разів перечитую написане, втрачаючи купу часу). Проте якщо почала книгу, то намагаюся до завершення писати мінімум дві сторінки кожного дня. Сюжети, які народжуються випадково - найвдаліші, тобто не сиджу і не змушую власний мозок генерувати щось цікаве, виключення тільки для конкурсів. З вашим знайомим не можу погодитися. Якщо хтось пише про міфічних істот, то це ж не означає, що вони з ними знайомі =) Перед написанням твору завжди детально розписую план, характеристику героя, конфлікти - це дуже допомагає. А щодо вас?

avatar
Іра Тіхонова
29.08.2021, 20:07:15

Ні, я не ман'ячу))) Досвід у мене поки що мізерний, проте коли історія сниться — я записую. Особливо зі своїми: " Сни...на полюванні" Пишу розділ, потім день корегую і на слідуючий виставляю. Інші дні караулю коментаторів)) Але я часто зайнята, тому це складно, викладати за графіком). Часто пишу щось автобіографічне, але частіше фантазія проектує)) Але рано щось говорити, я ще обживаюся на новому місці))

Інші блоги
Шановні читачі
От і вийшов новий розділ моєї книги, сподіваюсь ви чекаєте продовження. Скоро побачите в книзі фотопортрет Ніколь. Нажаль додати його в блог не вийшло(
Звідки ви черпаєте натхнення? Давайте поділимося!
Привіт усім! Як автор, я часто замислююся над тим, що нас надихає творити, писати, вигадувати нові світи та історії. І хочеться почути, що надихає вас! Особисто для мене джерела натхнення дуже різноманітні. Наприклад: Комп'ютерні
Прода на Мідь та Золото
Нова глава "Мідь та Золото" буде опублікована опівночі. Дякую усім хто читає. Мені приємно бачити, як статистика потроху зростає. А це означає, що я потрібна. Це допомагає не скочуватися в апатію. У мене сьогодні
Нетерпимість: коли хочеться швидше дійти до фіналу
Один із викликів, який супроводжує мене під час написання, — це бажання "перескочити" через усі деталі та скоріше дійти до фіналу. Здається, ніби історія вже жива в моїй уяві, і хочеться миттєво поділитися всім —
Еріка буде жити з хлопцями? :-0
Кабінет директора, холодний погляд, дивний розподіл ключів і ще дивніші вказівки. Еріка потрапляє до самого серця академії, де все пронизане таємницями. Її відправляють у викладацький корпус — нібито з міркувань безпеки,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше