Після бурхливої ночі проведеної серед книжкових полиць, та дивної розповіді, яку Анна ледве змогла переварити, і яка не давала спати. лише дивом  дівчина після всього почувалася притомною, і майже не втомленою. Через те, що пізно встала, і день пролетів якось дуже швидко. Навіть не встигла помітити як за вікном згустилася вечірня темрява, а на безхмарному небі вже виблискують поодинокі зірки. В голові крутився вихор з питань та загадок, на жодну з яких дівчина поки не мала відповідей. Раніше, тобто ще кілька тижнів тому, наївно переконувала себе у тому, що її минуле та відновлення пам'яті стане ключем до щасливого майбутнього, або принаймні стане хоч трохи легше, але всі спогади, думки та питання без відповіді утворили, ще складніший та заплутаніший вузол, від якого просто рвало дах. Минуле ланцюгами стискало її, не даючи вільно дихати. Всі думки крутилися довкола Ліліт. Було щось у всіх цих історіях і розповіді Марка знайомим, але що? Дівчина нестерпно хотіла пригадати бодай щось, почати жити нормальним життям, як ті люди з телика. Кохають, ненавидять, але там ніхто не розгадує таких ребусів подарованих життям.  Готова була почати  все з чистого аркуша, але не могла відпустити минуле, якого навіть не пам'ятала. Щось штовхало її робити невдалі спроби пригадати хоч щось, знову і знову, аж до болю в мізках. В минулому ховалася якась важлива таємниця, ключ без якого вона нічого не могла зробити для майбутнього. 
 Врешті дівчина знайшла Марка у своєму кабінеті, попросила ручку й зошит, і опинившись на одинці з собою і книгами почала нотувати все що знала, всі уривки, які поки ніяк не складалися в один пазл. 
Вікно було відчинене і пускало з вулиці в бібліотеку прохолоду гірської весни. Перші теплі дні минули, зараз було куди прохолодніше, але дерева по стовбурах гнали соки, бруньки набухали готові ось — ось розквітнути, з забитої землі пробивалася трава — весна вперто наступала!

Буду вдячна за зворотній звязок!  Вражайтеся та діліться враженнями!

Усім натхненної неділі!